Відкрити головне меню

Мостиський повіт (пол. Powiat mościski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР. Центром повіту було м. Мостиська. Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Мостиський повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Львівське
Утворений: 1867
Населення: 89 500
Площа: 755 км²
Густота: 118 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: м. Мостиська
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада

Зміст

У складі ЗУНРРедагувати

Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР. Комісаром Мостиського повіту був Степан Байдала (з 6 листопада 1918 до 14 лютого 1919). З 14 лютого до 16 травня 1919 року повітовим комісаром ЗУНР був адвокат Любомир Данилович.

У складі Львівського воєводстваРедагувати

Адміністративний поділРедагувати

 
Мостиський повіт

15 червня 1934 р. територія міста Судова Вишня розширена шляхом приєднання частини території села Бортятин[1].

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни[2] внаслідок об’єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об’єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)Редагувати

  1. м. Мостиська
  2. м. Судова Вишня

Сільські ґміниРедагувати

Кількість:

1920-1934 рр. - 75

1934-1939 рр. - 7

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Гуссакув Баліце (Баличі)Боляновіце (Боляновичі)Бойовіце (Боєвичі)Гориславіце (Гориславичі)Гуссакув (Гусаків)Злотковіце (Золотковичі), Йорданувка (Йорданівка)Люткув (Лютків)МочерадиМислятиче (Мишлятичі), Радохоньце (Радохинці)Тамановіце (Тамановичі) 12
2 Ґміна Дідятиче Волчищовіце (Вовчищовичі), Голодувка (Голодівка), Дідятиче (Дидятичі)Макунюв (Макунів)Містице (Мистичі)Мокжани Мале (Малі Мокряни)Мокжани Вєлькє (Великі Мокряни)Орховіце (Оріховичі)Саннікі (Санники), Шешеровіце (Шишоровичі) 10
3 Ґміна Мальнув Кальнікув (Кальників)Мальновска Воля (Малнівська Воля)Мальнув (Малнів)СоколяСтажава (Старява), Чернява (Черневе) 6
4 Ґміна Мосьціска Годинє (Годині)Жадковіце (Жадковичі), Закосьцєлє (Закостілля)Завада, Конюшкі НановскєКрисовіце (Крисовичі)Ляцка Воля, Ляшкі Ґосьцінцове (Гостинцеве)ПакосцьПодґаць (Підгать), Руднікі (Рудники)РуствечкоСтшельчиска (Стрілецьке), Сулковщизна, Тщенєц (Тщенець)Чишкі 16
5 Ґміна Пнікут Буховіце (Буховичі)Вішенка, Ганьковіце (Ганьковичі), Крукєніце (Крукеничі)ОстрожецПнікутПодліскіРаденіце (Раденичі)Судковіце (Судковичі), Хліплє (Хлиплі), Чижовіце (Чижевичі), Ятвєнґі (Ятвяги) 11
6 Ґміна Сондова Вішня БортятинВолосткув (Волостків), Дмитровіце (Дмитровичі), Долгомосціска (Довгомостиська)Заґроди (Загороди), Зажече (Заріччя), Ксєнжи Мост (Княжий Міст)Кульматиче (Кульматичі)Нікловіце (Нікловичі) 9
7 Ґміна Твєрдза Арламовска Воля,  Войковіце (Вуйковичі), Завадув (Завадів), Крулін (Королин)ЛіпнікіСлабаш, Сломянка, Стояньце (Стоянці), ТуліґловиТвєрдза (Твіржа), Хоросніца 11

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

НаселенняРедагувати

У 1907 році українці-грекокатолики становили 61% населення повіту[3].

У 1939 році в повіті проживало 97 045 мешканців (59 925 українців-грекокатоликів — 61,75%, 6 385 українців-латинників — 6,58%, 24 470 поляків — 25,21%, 810 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,83%, 5 440 євреїв — 5,6% і 15 німців та інших національностей)[4].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 89 460 населення ніби-то було аж 49 989 (55,88%) поляків при 37 196 (41,57%) українців, 2 164 (2,42%) євреїв і 19 (0,0%) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1942) звітами.

У складі СРСРРедагувати

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Мостиський повіт включений до новоутвореної Дрогобицької області[5]. 17 січня 1940 року територія Мостиського повіту поділена на Мостиський, Крукеницький і Судово-Вишнянський райони.

УкраїнаРедагувати

Зараз майже уся територія повіту входить до складу України, окрім західної частини ґміни Мальнув з селом Калнікув та західною частиною села Старява (східна частина села залишилася в Україні).

ПриміткиРедагувати