Відкрити головне меню

Богдані́вка — село в Україні, в Чернігівському районі Запорізької області. Населення становить 629 осіб (1 січня 2015)[2]. Орган місцевого самоврядування — Богданівська сільська рада.

село Богданівка
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Чернігівський район
Рада/громада Богданівська сільська рада
Код КОАТУУ 2325580501
Основні дані
Засноване 1835
Населення 678 (2001)[1]
Площа 2,28 км²
Густота населення 297,37 осіб/км²
Поштовий індекс 71240
Телефонний код +380 6140
Географічні дані
Географічні координати 47°06′21″ пн. ш. 36°02′49″ сх. д. / 47.10583° пн. ш. 36.04694° сх. д. / 47.10583; 36.04694Координати: 47°06′21″ пн. ш. 36°02′49″ сх. д. / 47.10583° пн. ш. 36.04694° сх. д. / 47.10583; 36.04694
Середня висота
над рівнем моря
116 м
Водойми Апанли
Відстань до
районного центру
25 км
Місцева влада
Адреса ради 71240, Запорізька обл., Чернігівський р-н, с.Богданівка, вул.Шкільна,3 , тел. 9-61 24
Карта
Богданівка. Карта розташування: Україна
Богданівка
Богданівка
Богданівка. Карта розташування: Запорізька область
Богданівка
Богданівка
Мапа

Зміст

Географічне розташуванняРедагувати

Село Богданівка знаходиться за 2,5 км від лівого берега річки Курушан, на відстані 3 км від сіл Мокрий Став та Довге. Через село проходить балка, в якій бере початок річка Апанли.

ІсторіяРедагувати

  У 1835 — село засноване німцями-менонітами під назвою Кантів Нумер, потім перейменоване в село Гнаденфельд[3]. Переселилося 40 сімей з Прусії, для чого було видано спеціальний наказ царя Миколи II. Село розвивалося швидко й у 1865 році в селі в 89 будинках проживав 691 житель, працювало сільське училище, та менонітський молитовний будинок. Уздовж східного краю була насаджена плантація дерев у кількості 95053 станом на 1851 рік. У 1871 році Гнаденфельд стає волосним центром; у волості було 27 сіл з 8270 жителями. У 1871 році в селі проживало 580 жителів, було 34 повних господарства, 12 половинних та 38 малих. На початку 20 ст. в селі функціонували центральне училище з інтернатом, 3 школи, лікарня, 9 торгових підприємств з загальним оборотом 60 тис. крб на рік, працювали вітрові млини, лісосклад. З 1914 року село називається Богданівка. У період 1-ої світової війни в селі поселилися біженці з західних губерній, а також було багато полонених австрійських вояків, переважно українців за національністю, які працювали на полях менонітів. У період громадянської війни бл. 40 жителів села загинула, частина емігрувала.
  Після встановлення радянської влади, землеволодіння менонітів було обмежено, на частині земель було засновано українські села Мокрий Став, Замостя та ін. У 1930 році в селі заснували колгосп ім. Карла Маркса, а в 1934 році Богданівська МТС, яка обслуговує навколишні колгоспи. У 1930 році 20 господарств було розкуркулено і вислано з будинків, а 8 сімей рятуючись від репресій втекли на Кавказ. У селі працює семирічна школа, спочатку з німецькою, а потім з українською мовою навчання. У 1932 році створюють дитячий будинок для дітей-сиріт. З 1937 року працює середня школа з німецькою мовою навчання. Будується клуб, дитсадок, громадські споруди. У період сталінських репресій в селі репресовано 65 осіб, практично всіх їх знищено. З початком гітлерівсько-сталінської війни 1941 року доросле німецьке населення в числі 159 чоловік репресовано, майже всіх їх знищено в таборах. На фронтах війни воювало 52 жителі села, 12 з них загинуло. Під час відступу гітлерівці спалили майже всі будинки села, а всіх жителів німецької національності забрали з собою. 673 жителі села вирушило з гітлерівською армією, 24 з них загинуло в дорозі, 284 з них після перемоги Сталіна репатрійовано й відправлено в Сибір.
  Після війни село відбудовувалося й заселялося жителями навколишніх сіл та інших областей Української РСР. У 1957 році на базі місцевого та навколишніх колгоспів утворено радгосп Чернігівський, за яким закріплено 12586 га землі. Господарство спеціалізувалося на м'ясо-молочному тваринництві, також розвивали рибальство. За післявоєнні роки збудовано практично всі житлові будинки, школу, дитсадок, клуб, магазин, тваринницькі комплекси, механізований тік, гараж складські приміщення. У 2001 році в селі в 270 будинках проживає 678 мешканців, функціонує загальноосвітня школа I–III ступенів, дитсадок, клуб, бібліотека, кілька торгових точок. Працює агрофірма "Солекс", близько 14 фермерських та близько 20 селянських господарств. У селі діє община християн-баптистів.

МоваРедагувати

Населення за рідною мовою (2001)
українська мова російська вірменська болгарська
85.99% 11.65% 1.33% 0.59%

ЕкономікаРедагувати

  • «Солекс», агрофірма, ТОВ.

Об'єкти соціальної сфериРедагувати

  • Школа.
  • Будинок культури.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати