Відкрити головне меню
За переказами, блуд може чекати людей на роздоріжжях

Блуд — персонаж слов'янської міфології, різновид нечистої сили, що вводить в оману подорожніх, змушує їх блукати, збиває зі шляху. В переносному значення блуд — неправильна, помилкова дія, думка, помилкове твердження, розпуста. Блудом ходити (іти) — блукати[1].

Зміст

Образ блудуРедагувати

За переказами, блуд — це скинутий Богом з неба янгол (слуга Сатани). Інші янголи стали чортами, лісовиками, водяниками та іншою нечистою силою, коли впали на землю. Блуд не встиг приземлитися та завис у повітрі після того, як Бог промовив «Амінь». Відтак блуд чіпляється до кожного перехожого, який випадково доторкнеться до нього. Він змушує людину блукати, затьмарюючи розум, насилаючи оманливі видіння чи кличучи голосом. Вчепившись до людини, блуд водить її до повного знесилення на одному місці або заводить у болото, воду чи іншу пастку.

Блуд має здатність перевтілюватися на птаха, жінку, чоловіка, кота, собаку, світло тощо. Найчастіше чекає на подорожнього на роздоріжжі, в буреломі, в зігнутому чи поваленому вітром дереві. Може селитися в місці чиєїсь передчасної смерті. Блуд можна прикликати, необачно згадавши чорта, або з'ївши перед подорожжю забутий у печі хліб.

Вважалося, що блуд не має влади над первістками та боїться молитви і хреста, а також ліщини, бо це дерево благословила Богородиця, й свяченої їжі. Серед численних захисних засобів проти блуду рекомендувалося знати день уродин і хрестин, пригадати, на який день припадав Святий вечір і які страви тоді подавалися або хто стояв праворуч від заблукалої людини, вивернути на собі одяг.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Галайчук В. Українська міфологія / В. Галайчук — «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 276 с.

ПосиланняРедагувати