Відкрити головне меню

Битва на Рожному Полі (1099) — бій, що відбувся в урочищі Рожне Поле поблизу сучасного міста Золочів Львівської області, на галицько-волинському пограниччі, між військами галицьких князів РостиславичівВолодаря і Василька з одного боку та київським князем Святополком з іншого. Битва закінчилась цілковитою перемогою галицької дружини Володаря і Василька.

Битва на Рожному Полі
Міжусобна війна в Київській Русі (1097—1100)
Дата: весна 1099
Місце: урочище коло Золочева
Результат: Перемога військ Ростиславичів.
Сторони
Alex K Halych 2.svg
об'єднана галицька дружина Володаря та Василька Ростиславичів
Alex K Kyiv Michael.svg
київський князь Святополк Ізяславич
Командувачі
Володар Ростиславич
Василько Ростиславич
Святополк Ізяславич
Військові сили
невідомо невідомо
Втрати
невідомо невідомо

Ця перемога остаточно закріпила незалежність Галичини від Києва і заклала підвалини майбутньої могутності Галицької держави.

Зміст

ПередумовиРедагувати

Починаючи з 1084 року, в Галичині виникли незалежні Перемиське, Теребовлянське та Звенигородське князівства, де правили Рюрик, Володар та Василько Ростиславичі. Союзним галицьким землям довелось відстоювати право на власну державність в боротьбі з польськими, угорськими та київськими правителями.

В 1097 році київський князь Святополк наказав схопити та осліпити Василька, який повертався з Любецького з'їзду Рюриковичів. Проте Володар швидко зібрав військо та визволив осліпленого Василька з полону.

БитваРедагувати

Навесні 1099 року Святополк зібрав дружиною, спершу завдав поразки волинському князю Давиду Ігоровичу і вторгся на галицькі землі. Вирішальна битва відбулась на галицько-волинському кордоні в урочищі Рожне Поле поблизу сучасного міста Золочів Львівської області.

Ось як описує цю битву літописець у Повісті минулих літ

Святополк же, прогнавши Давида, почав замишляти проти Володаря і проти Василька, говорячи: «Адже се є волость отця мойого і брата». І пішов він на них, і коли почули це Володар і Василько, [то] пішли вони насупроти, взявши хреста, якого він цілував із ними на тім, що «на Давида я прийшов, а з вами обома хочу мати мир і любов». І переступив Святополк хреста, надіючись на множество воїв. І зступилися вони на полі на Рожні, коли приготувались до бою вони обидва, і Василько підніс хреста, говорячи: «Сього ти цілував єси. Спершу, коли взяв ти єси у мене зір очей моїх, а нині осе хочеш ти душу відняти мою. Тож хай межи нами буде хрест сей чесний». І рушили вони одні супроти одних до бою, і зступилися полки, і багато людей благочестивих бачили хреста над Васильковими воями, що піднісся вельми. І коли сталася велика битва і багато падало з обох військ, побачив Святополк, що битва люта, і побіг, і прибіг до Володимира. А Володар же і Василько, перемігши, стали тут, кажучи: «Доволі нам обом на межі своїй стати». І не пішли вони нікуди[1].

НаслідкиРедагувати

Перемога в битві на Рожному полі дозволила Володарю та Василькові утвердити свою владу в Галичині та остаточно поклала край претензіям київських князів на галицькі землі. В 1141 році син Володаря Володимирко об'єднав усі галицькі землі в єдину державу зі столицею в Галичі.

Джерела та літератураРедагувати

  1. Літопис Руський (за Іпатським списком), пер. Леоніда Махновця

Див. такожРедагувати