Бе́сідка — село в Україні, у Білоцерківському районі Київської області, у складі Ставищенської селищної громади. Розташоване на обох берегах річки Красилівка (притока Гнилого Тікичу) за 13 км на південний схід від смт Ставище та за 20 км від залізничної станції Жашків. Населення становить 1216 осіб.

село Бесідка
Бесідка. Автобусна зупинка.jpg
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Білоцерківський район
Громада Ставищенська селищна громада
Код КАТОТТГ UA32020170030029238
Основні дані
Засноване 1560[1]
Населення 1216
Площа 5,522 км²
Густота населення 220,21 осіб/км²
Поштовий індекс 09444
Телефонний код +380 4564
Географічні дані
Географічні координати 49°18′27″ пн. ш. 30°16′25″ сх. д. / 49.30750° пн. ш. 30.27361° сх. д. / 49.30750; 30.27361Координати: 49°18′27″ пн. ш. 30°16′25″ сх. д. / 49.30750° пн. ш. 30.27361° сх. д. / 49.30750; 30.27361
Середня висота
над рівнем моря
239 м
Найближча залізнична станція Жашків
Відстань до
залізничної станції
20 км
Місцева влада
Адреса ради 09444, Київська обл., Ставищенський р-н, с.Бесідка, вул. Шевченка,38
Карта
Бесідка. Карта розташування: Україна
Бесідка
Бесідка
Бесідка. Карта розташування: Київська область
Бесідка
Бесідка
Мапа

CMNS: Бесідка у Вікісховищі

ГалереяРедагувати

ІсторіяРедагувати

Село було засновано в 1560 році. Біля лісу проходила дорога з Білої Церкви на Умань. У давнині там стояв козацький курінь, у якому козаки проводили бесіди. В бесідах козаки складали плани нападу на ляхів і татар. Від цього і пішла назва Бесідка. У пам'яті бесідчан збереглися мікротопоніми, які дають можливість заглянути в минуле. Огруд — там знаходився панський маєток і ріс величезний фруктовий сад. Верх'яр — дуже давно тут проходила дорога, яку називали Тасьма, їм чумаки їздили в Крим по сіль. Сокорінкою бесідчани називають місце, де росли два великих столітніх тополі. У них був колодязь і стояв хрест. У посушливі роки сюди приходили люди просити у Бога дощу.[2]

Жителі Бесідки брали активну участь в антикріпосницькому селянському русі, т. зв. Київській козаччині. У квітні 1855 року відбулася збройна сутичка селян з військами, після чого селян покарали різками, а їх ватажка Ф. Шеремія заслали до Сибіру на каторгу.

В 1902—1905 рр. у селі відбулося кілька страйків селян. В село були введені війська, виступи селян придушили.

В січні 1919 року біля села за участю українських повстанських отаманів Зеленого і Кармелюка відбулась битва з загонами більшовицьких загарбників[3]

За мужність і відвагу, виявлені в боях з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни, 173 жителі нагороджені орденами й медалями СРСР.

У повоєнні радянськи часи в селі було розміщено колгосп ім. Щорса, що мав 3583 га землі, у тому числі 3478 га орної. Вирощували зернові й технічні культури. Розвинуте було тваринництво, птахівництво, садівництво, рибне господарство (площа ставків — 56 га).

За успіхи в розвитку сільського господарства 12 передовиків нагороджені орденами й медалями, у тому числі голова колгоспу І. С. Корнієнко — орденом Леніна, комбайнер А. Д. Махаринський— орденом Жовтневої Революції.[4]

Відомі людиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ВРУ
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 18 жовтня 2017. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 30 березня 2018. 
  4. http://ukrssr.com.ua/kiyivska/stavishhenskiy/besidka-stavishhenskiy-rayon-kiyivska-oblast
  5. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 324 с. ISBN 966-8201-26-4
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 18 жовтня 2017.