Бессмертних Олександр Олександрович
Олекса́ндр Олекса́ндрович Бессме́ртних (рос. Бессмертных Александр Александрович; нар. 10 листопада 1933 року, Бійськ Алтайський край, Російська РФСР) — радянський дипломат. З 15 січня по 23 серпня 1991 року міністр закордонних справ СРСР. Член ЦК КПРС (1990—1991).
| Бессмертних Олександр Олександрович | |
|---|---|
| Бессмертных Александр Александрович | |
 | |
| Народився | 10 листопада 1933 (90 років) Бійськ, Алтайський край, РРФСР |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | Дипломат |
| Alma mater | Московський державний інститут міжнародних відносин |
| Науковий ступінь | кандидат юридичних наук |
| Знання мов | російська |
| Членство | ЦК КПРС |
| Посада | Міністр закордонних справ СРСР |
| Термін | 1991 |
| Попередник | Шеварднадзе Едуард Амвросійович |
| Наступник | Панкін Борис Дмитрович |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |     |
Освіта
ред.Закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин (1957), кандидат юридичних наук (1970).
Дипломатична робота
ред.У 1957—1960 — референт, старший референт, аташе відділу друку Міністерства закордонних справ (МЗС) СРСР. У 1960—1966 — перекладач, співробітник Секретаріату ООН. Член КПРС з 1963 року. У 1966—1970 — другий, згодом перший секретар секретаріату Міністра закордонних справ СРСР Андрія Громико. У 1970—1983 — перший секретар, радник, посланець посольства СРСР в США. За американським «Біографічним щорічником», «за 13 років своєї роботи в Радянському Посольстві у Вашингтоні Безсмертних перетворився на модель дипломата, який вміло представляв свою країну» У 1983—1986 — завідувач відділу США МЗС СРСР, член колегії МЗС СРСР. У 1986—1988 — заступник міністра закордонних справ СРСР Едуарда Шеварднадзе. У 1988—1990 — перший заступник міністра закордонних справ СРСР. У травні 1990 — січень 1991 — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в США. З 1990 по 1991 — член ЦК КПРС.
Міністр закордонних справ СРСР
ред.У січні — серпні 1991 — міністр закордонних справ СРСР, одночасно в березні — серпні 1991 — член Ради Безпеки СРСР. Як міністр брав участь у підготовці міжнародної мирної конференції по Близькому Сходу, співголовами якої були СРСР та США (конференція відбулася в Мадриді у вересні 1991, вже після його відставки). Був першим керівником радянського МЗС, який відвідав Ізраїль. Був автором концепції «створення поясу дружби і співробітництва навколо СРСР», згідно з якою в число пріорітетів зовнішньої політики СРСР входив розвиток зв'язків з усіма державами по периметру країни, в тому числі і з країнами, які знаходилися на периферії інтересів радянської дипломатії. Під час його перебування на посаді міністра в липні 1991 в Москві було підписано радянсько-американський Договір СНО-1. Почався процес підготовки і укладення двосторонніх угод з країнами Центральної і Східної Європи.
У серпні 1991 відмовився увійти до ДКНС, але і не засудив його діяльність. Заявив, що захворів, не керував МЗС в кризовий період. Після поразки ДКНС був звільнений з посади.
З вересня 1991 — начальник центру політичного аналізу при Зовнішньополітичній асоціації Росії. З березня 1992 — президент Зовнішньополітичної асоціації.
Праці
ред.Автор ряду статей і досліджень на теми дипломатії, зовнішньої політики, військово-політичної стратегії, переговорів по ядерним озброєннях.
Нагороди
ред.- орден Дружби народів (СРСР)
- орден «Знак Пошани» (СРСР)
- орден Пошани (Росія)
- орденом Даніїла Московського III ступеня Російської православної церкви.
Посилання
ред.- Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- Безсмертних
- Біографічні відомості на pseudology.org [Архівовано 19 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Посли Росії і СРСР в США
- Біографія[недоступне посилання з червня 2019]
- Біографія