Відкрити головне меню

Олекса́ндр Олекса́ндрович Бессме́ртних (рос. Бессмертных Александр Александрович; нар. 10 листопада 1933 року, Бійськ Алтайський край, Російська РФСР) — радянський дипломат. З 15 січня по 23 серпня 1991 року міністр закордонних справ СРСР. Член ЦК КПРС (1990—1991).

Бессмертних Олександр Олександрович
Бессмертных Александр Александрович
Народився 10 листопада 1933(1933-11-10) (85 років)
Бійськ, Алтайський край, РРФСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність Дипломат
Alma mater Московський державний інститут міжнародних відносин
Науковий ступінь Кандидат юридичних наук
Володіє мовами російська
Членство ЦК КПРС
Посада Міністр закордонних справ СРСР
Термін 1991
Попередник Шеварднадзе Едуард Амвросійович
Наступник Панкін Борис Дмитрович
Партія КПРС
Нагороди
орден Пошани орден Дружби народів орден «Знак Пошани»
орден святого благовірного князя Даниїла Московського III ступеня

ОсвітаРедагувати

Дипломатична роботаРедагувати

У 1957—1960 — референт, старший референт, атташе відділу друку міністерства закордонних справ (МЗС) СРСР. У 1960—1966 — перекладач, співробітник Секретаріату ООН. У 1966—1970 — другий, згодом перший секретар секретаріату Міністра закордонних справ СРСР Андрія Громико. У 1970—1983 — перший секретар, радник, посланець посольства СРСР в США. За американським «Біографічним щорічником», «за 13 років своєї роботи в Радянському Посольстві у Вашингтоні Безсмертних перетворився на модель дипломата, який вміло представляв свою країну» У 1983—1986 — завідувач відділу США МЗС СРСР, член колегії МЗС СРСР. У 1986—1988 — заступник міністра закордонних справ СРСР Едуарда Шеварднадзе. У 1988—1990 — перший заступник міністра закордонних справ СРСР. У травні 1990 — січень 1991 — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в США. З 1990 по 1991 — членом ЦК КПРС.

Міністр закордонних справ СРСРРедагувати

У січні — серпні 1991 — міністр закордонних справ СРСР, одночасно в березні — серпні 1991 — член Ради Безпеки СРСР. Як міністр брав участь у підготовці міжнародної мирної конференції по Близькому Сходу, співголовами якої були СРСР та США (конференція відбулася в Мадриді у вересні 1991, вже після його відставки). Був першим керівником радянського МЗС, який відвідав Ізраїль. Був автором концепції «створення поясу дружби і співробітництва навколо СРСР», згідно з якою в число пріорітетів зовнішньої політики СРСР входив розвиток зв'язків з усіма державами по периметру країни, в тому числі і з країнами, які знаходилися на периферії інтересів радянської дипломатії. Під час його перебування на посаді міністра в липні 1991 в Москві було підписано радянсько-американський Договір СНО-1. Почався процес підготовки і укладення двосторонніх угод з країнами Центральної і Східної Європи.

У серпні 1991 відмовився увійти до ДКНС, але і не засудив його діяльність. Заявив, що захворів, не керував МЗС в кризовий період. Після поразки ДКНС був звільнений з посади.

З вересня 1991 — начальник центру політичного аналізу при Зовнішньополітичній асоціації Росії. З березня 1992 — президент Зовнішньополітичної асоціації.

ПраціРедагувати

Автор ряду статей і досліджень на теми дипломатії, зовнішньої політики, військово-політичної стратегії, переговорів по ядерним озброєннях.

НагородиРедагувати

ПосиланняРедагувати