Вікіпедія

Бернард Кац

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кац.

Сер Бернард Кац (англ. sir Bernard Katz; 26 березня 1911 — 20 квітня 2003) — британський біофізик і фізіолог. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицині (1970, спільно з Джуліусом Аксельродом і Ульфом фон Ейлером) за «відкриття в області вивчення медіаторів нервових волокон і механізмів їх збереження, виділення та інактивації».

Сер Бернард Кац
нім. BernardKatz
Народився26 березня 1911(1911-03-26)
Лейпциг, Німеччина
Помер20 квітня 2003(2003-04-20) (92 роки)
Лондон, Велика Британія
Країна Німеччина
 Велика Британія[1]
 Сполучене Королівство
Національність ФРН, Велика Британія Велика Британія
Діяльністьлікар, нейронауковець, викладач університету, фізик, хімік, біохімік, біофізик
Alma materЛейпцизький університет
ГалузьНейробіологія, біофізика
ЗакладЛондонський університетський коледж
Науковий ступіньдоктор наук
ВчителіАрчибальд Гілл
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія наук США
Відомий завдяки:відкриття в області вивчення медіаторів нервових волокон
ДітиDavid Katzd[2]
Нагороди
CMNS: Бернард Кац у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народився в Лейпцигу (Німеччина), в сім'ї Макса Каца та Євгенії Рабинович. Закінчив гімназію Альберта в 1929 році, вступив до Лейпцизького університету на медичний факультет. У 1932 році, на передостанньому курсі університету, йому була вручена премія Зігфріда Гартена за дослідження в області фізіології. У 1933 закінчив університет.

Після приходу до влади нацистів сім'я Бернарда Каца ухвалює рішення емігрувати до Великої Британії (1935). Тут він продовжив розробки в області нейрофізіології в Лондонському університетському коледжі, під керівництвом відомого британського фізіолога і біофізика, лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицини (1922) Арчибальда В. Гілла.

У 1938 Бернард Кац здобув докторський ступінь. Зважаючи на неминучість війни Великої Британії і нацистської Німеччини, Бернард Кац, на запрошення австралійського нейрофізіолога, майбутнього лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицини (1963) сера Джона К. Екклса їде в Австралію, де поступає на роботу в госпіталь Сіднея[en].

У 1941 він набув підданства Британської співдружності. У 1942 Бернард К. записався в Королівські ВПС Австралії і до кінця війни служив офіцером радіолокації на Тихому океані. З 1946 працював в Університетському коледжі в Лондоні — спочатку на посаді заступника директора з біофізичних досліджень, а потім, в 1950—1951 — викладачем фізіології. У 1952 Кац отримав посаду професора біофізики і був призначений завідувачем кафедрою біофізики. З 1952 — член, а з 1965 — віце-президент Лондонського королівського товариства. У 1969 він був удостоєний лицарського звання.

Науковий внесок

ред.

Основні дослідження вченого були в області нейрофізіології, вивчення передачі збудження з нервових клітин на м'язові волокна. Бернард Кац довів, що ця передача здійснюється за допомогою молекул ацетилхоліну за участю іонів кальцію. З великого числа наукових публікацій вченого потрібно особливо відзначити: Електричне збудження нерву (англ. Electric excitation of nerve) (1939), Нерв, м'яз і синапс (англ. Nerve, muscle and synapse) (1966), Вивільнення нейротрансіметів (англ. The release of neural transmitter substances) (1969).

Нагороди

ред.

Бернард Кац — лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицині (1970, спільно з Джуліусом Аксельродом і Ульфом фон Ейлером) за «відкриття в області вивчення медіаторів нервових волокон і механізмів їх збереження, виділення та інактивації». Також він удостоєний медалі Бейлі Королівського товариства лікарів і медалі Коплі Королівського наукового товариства. Бернард Кац — член Італійської національної академії наук, Американської академії наук і мистецтв, Данської королівської академії наук і мистецтв, Національної академії наук США. Лауреат почесних звань професора Кембріджського університету та Інституту Вейцмана в Ізраїлі.

Примітки

ред.
  1. ↑ NNDB — 2002.
  2. ↑ Lundy D. R. The Peerage

Література

ред.
  • Лауреати Нобелівської премії, енциклопедія, т. 1-2, Москва, Прогрес, 1992
  • Коротка єврейська енциклопедія, т. 1-11, Єрусалим, 1976—2005
  • Alan Symons. The jewish contriution to the 20-th century, Polo Publishing, London, 1997
  • Всесвітній біографічний енциклопедичний словник, Москва, Бре, 1998
  • Джоан Комей. Словник. Хто є хто в історії євреїв. 2-е видання. Видавництво ТОО «Внешсигма», Москва, 1998
  • С. А. Фрідман, Євреї-лауреати Нобелівської премії, Короткий біографічний словник, Дограф, Москва, 2000, ISBN 5-93431-011-9

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бернард_Кац&oldid=41887972