Бернардо Бембо (італ. Bernardo Bembo, 1433–1519) — італійський гуманіст, видатний венеціанський державний діяч; батько П'єтро Бембо.

Бернардо Бембо
Hans Memling 054 small.jpg
Ганс Мемлінг. «Портрет чоловіка з монетою імператора Нерона (Бернардо Бембо?)», до 1480 року.
Народився 1433(1433)
Помер 1519(1519)
Країна Flag of Republic of Venice (1659-1675).svg Венеціанська республіка
Діяльність юрист, дипломат, гуманіст
Відомий завдяки гуманіст, політик
Alma mater Падуанський університет
Діти П'єтро Бембо

БіографіяРедагувати

Належав до давнього патриціанського роду. Обіймав високі посади у Венеціанській республіці. Двічі був венеціанським послом у Флоренції — в 1474-76 і в 1478-80 роках.

Почав свою освіту у Венеції у викладача-аверроїста зі школи Ріальто. У 1450 році, в 17-річному віці, відправився на навчання до Віченци, де почав колекціонувати манускрипти. Потім він переїхав до Падуї, де здобув свій перший університетський ступінь в 1455 році. У тому ж році його включили до складу венеціанської делегації, що була направлена до Риму привітати Калікста III з його сходженням на папський престол. Бернардо продовжив вивчення цивільної юриспруденції і теології в Падуї, продовжуючи колекціонувати рукописи. На берегах одного з рукописів збереглася його позначка про закоханість у дівчину на ім'я Фісба. Ймовірно, він мав на увазі Магдалену, яка народила йому сина Бартоломмео в 1457 році. Бернардо поселив цю позашлюбну дитину в своєму будинку і ставився до нього так само, як до подальших законних дітей — П'єтро, Антонії і Карло[1].

У 1458 році у Флоренції він закохався в іншу дівчину, але в 1462 році одружився з представницею знатного венеційського роду Морозіні на ім'я Олена. Існує припущення, що вона була вже його другою дружиною — можливо, до цього він був одружений з жінкою з роду Марчелло, яка померла невдовзі після весілля[1].

Здобув докторський ступінь в 1465 році, а в 1468 році був відправлений послом до короля Кастилії. Він відплив до Севільї і влаштував ряд комерційних концесій, які забезпечили йому прихильність сенату. Потім він був відправлений послом до Бургундії до Карла Сміливого, де перебував у 1471–1474 роках, влаштувавши анти-турецький альянс між герцогом і республікою, через що був укладений Пероннський мир в 1472 році. Також він дістав наказ бути посередником між герцогами Австрії і Бургундії в 1474 році. Зазнав великих фінансових витрат і писав своєму братові про нестачу коштів[1]. Імовірно, саме тоді Ганс Мемлінг міг написати його портрет (визначення моделі портрета ґрунтується на тому, що в пейзажі присутня пальма — частина емблеми Бембо, яка також є на портреті Джиневри Бенчі; в Бельгії ж пальми не ростуть і в інших портретах Мемлінга вона не зустрічається).[2].

На посаді подести Равенни, в 1483 році замовив у скульптора П'єтро Ломбардо саркофаг для Данте Аліґ'єрі і його портрет (нині розміщені в Гробниці Данте). В кінці терміну перебування на посаді подеста на нього надійшло безліч скарг, що вказують на його несправедливість і порушення самостійності міста, зокрема, вимог робочої сили, порушення привілеїв громадянства, церковного притулку на ін.

Відносини з Джиневрою БенчіРедагувати

 
Зворотна сторона портрета Джиневри Бенчі: вінок з гілок лавра і пальми — емблема Бембо, у центрі — пагін ялівцю, емблема Джиневри.

Під час перебування послом у Флоренції Бембо закохався у юну Джиневру де Бенчі, ставши її платонічним шанувальником, замовив у Леонардо да Вінчі її портрет. Їхні стосунки оспівані в 10 латинських елегіях Кристофоро Ландіно і Алессандро Браччесі, написаних на замовлення Бембо.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Carol Kidwell. Pietro Bembo: lover, linguist, cardinal
  2. A Man holding a Coin of Emperor Nero, ca. 1473-74. Архів оригіналу за 13 листопад 2010. Процитовано 30 липень 2012. 

ЛітератураРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бернардо Бембо

  • Giannetto, Nella. Bernardo Bembo, umanista e politico veneziano / Nella Giannetto L.S. Olschki, Firenze : 1985