Відкрити головне меню

Бернардо Бембо
Hans Memling 054 small.jpg
Ганс Мемлінг. «Портрет чоловіка з монетою імператора Нерона (Бернардо Бембо?)», до 1480 року.
Народився 1433(1433)
Помер 1519(1519)
Громадянство
(підданство)
Flag of Most Serene Republic of Venice.svg Венеціанська республіка
Діяльність юрист, дипломат, гуманіст
Відомий завдяки гуманіст, політик
Alma mater Падуанський університет
Діти П'єтро Бембо

Бернардо Бембо (італ. Bernardo Bembo, 1433–1519) — італійський гуманіст, видатний венеціанський державний діяч; батько П'єтро Бембо.

БіографіяРедагувати

Належав до давнього патриціанського роду. Обіймав високі посади у Венеціанській республіці. Двічі був венеціанським послом у Флоренції — в 1474-76 і в 1478-80 роках.

Почав свою освіту у Венеції у викладача-аверроїста зі школи Ріальто. У 1450 році, в 17-річному віці, відправився на навчання до Віченци, де почав колекціонувати манускрипти. Потім він переїхав до Падуї, де здобув свій перший університетський ступінь в 1455 році. У тому ж році його включили до складу венеціанської делегації, що була направлена до Риму привітати Калікста III з його сходженням на папський престол. Бернардо продовжив вивчення цивільної юриспруденції і теології в Падуї, продовжуючи колекціонувати рукописи. На берегах одного з рукописів збереглася його позначка про закоханість у дівчину на ім'я Фісба. Ймовірно, він мав на увазі Магдалену, яка народила йому сина Бартоломмео в 1457 році. Бернардо поселив цю позашлюбну дитину в своєму будинку і ставився до нього так само, як до подальших законних дітей — П'єтро, Антонії і Карло[1].

У 1458 році у Флоренції він закохався в іншу дівчину, але в 1462 році одружився на представниці знатного венеціанського роду Морозіні на ім'я Олена. Існує припущення, що вона була вже його другою дружиною — можливо, до цього він був одружений на жінці з роду Марчелло, яка померла невдовзі після весілля[1].

Здобув докторський ступінь в 1465 році, а в 1468 році був відправлений послом до короля Кастилії. Він відплив до Севільї і влаштував ряд комерційних концесій, які забезпечили йому прихильність сенату. Потім він був відправлений послом до Бургундії до Карла Сміливого, де перебував у 1471–1474 роках, влаштувавши анти-турецький альянс між герцогом і республікою, через що був укладений Пероннський мир в 1472 році. Також він дістав наказ бути посередником між герцогами Австрії і Бургундії в 1474 році. Зазнав великих фінансових витрат і писав своєму братові про нестачу коштів[1]. Імовірно, саме тоді Ганс Мемлінг міг написати його портрет (визначення моделі портрета ґрунтується на тому, що в пейзажі присутня пальма — частина емблеми Бембо, яка також є на портреті Джиневри Бенчі; в Бельгії ж пальми не ростуть і в інших портретах Мемлінга вона не зустрічається).[2].

На посаді подести Равенни, в 1483 році замовив у скульптора П'єтро Ломбардо саркофаг для Данте Аліґ'єрі і його портрет (нині розміщені в Гробниці Данте). В кінці терміну перебування на посаді подеста на нього надійшло безліч скарг, що вказують на його несправедливість і порушення самостійності міста, зокрема, вимог робочої сили, порушення привілеїв громадянства, церковного притулку на ін.

Відносини з Джиневрою БенчіРедагувати

 
Зворотна сторона портрета Джиневри Бенчі: вінок з гілок лавра і пальми — емблема Бембо, у центрі — пагін ялівцю, емблема Джиневри.

Під час перебування послом у Флоренції Бембо закохався у юну Джиневру де Бенчі, ставши її платонічним шанувальником, замовив у Леонардо да Вінчі її портрет. Їхні стосунки оспівані в 10 латинських елегіях Кристофоро Ландіно і Алессандро Браччесі, написаних на замовлення Бембо.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Carol Kidwell. Pietro Bembo: lover, linguist, cardinal
  2. A Man holding a Coin of Emperor Nero, ca. 1473-74. Архів оригіналу за 13 листопад 2010. Процитовано 30 липень 2012. 

ЛітератураРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бернардо Бембо

  • Giannetto, Nella. Bernardo Bembo, umanista e politico veneziano / Nella Giannetto L.S. Olschki, Firenze : 1985