Вікіпедія

Беркович Євгенія Борисівна

Євгенія Борисівна Беркович (більш відома як Женя Беркович; нар. 29 квітня 1985, Ленінград, Російська РФСР, СРСР) — російська театральна режисерка, поетеса, учасниця «Сьомої студії». Фігурантка «Театральної справи».

Беркович Євгенія Борисівна
Народилася 29 квітня 1985(1985-04-29) (39 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
Діяльність театральна режисерка
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв (2007)
Знання мов російська і англійська
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Беркович.

Життєпис ред.

У 2007 році закінчила Санкт-Петербурзьку академію театрального мистецтва за спеціальністю «театрознавець — менеджер». З 2003 по 2008 роки працювала в Театрі юнацької творчості в Санкт-Петербурзі як режисер-педагог. У 2008 році вступила до Школи-студії МХАТ за спеціальністю «режисура» на курс Кирила Серебреннікова. Під час навчання разом із режисерами Іллею Шагаловим, Максимом Мишанським та Олександром Созоновим брала участь у роботі над поетичним перформансом «Червона гілка [Поезія мегаполісу]», показаним у ЦСМ « Винзавод».

Як дипломну роботу поставила виставу «Жаворонок[fr]» за однойменною п'єсою Жана Ануя в МХТ (2012), де суд над Жанною д'Арк стає метафорою російського правосуддя[1].

У тому ж році в рамках проєкту «Платформа» у Центрі сучасного мистецтва «Винзавод» поставила російську прем'єру опери Сергія Невського «Autland», засновану на текстах та віршах аутистів; постановка викликала суперечливі відгуки критики: Олена Карась у «Російській газеті» побачила в режисурі Жені Беркович «наївне, але точне відображення» музики Невського[2], тоді як Петро Поспєлов у «Відомостях» побачив у виставі «не дуже плоску драматургію режисуру»[3]. Неоднозначно було зустрінуто й наступну роботу Берковича — спектакль «Людина, яка не працювала. Суд над Йосипом Бродським» (2012), основу якого склали вірші Бродського та зроблений Фрідою Вігдоровою запис судового процесу над ним[4]. Серед наступних постановок Беркович увагу театральної громадськості привернула вистава «Сонячна лінія» за однойменною п'єсою Івана Вирипаєва на Новій сцені Александринського театру в Санкт-Петербурзі (2018), яка також не уникла жорстких претензій критики[5].

4 травня 2023 року в аеропорту Внуково в Москві затримали Женю Беркович та Світлану Петрійчук. Спочатку їх допитали у Слідчому комітеті РФ у статусі свідків. Пізно ввечері адвокати повідомили, що їхнім підзахисним висунули звинувачення, однак, ні Беркович, ні Петрійчук провину не визнали. Також 4 травня до її матері Олени Ефрос та бабусі Ніни Катерлі в Петербурзі силовики також прийшли з обшуком, коли повідомили про порушення кримінальної справи за статтею про «виправдання тероризму» (ч. 2 ст. 205.2 КК РФ). Приводом для цих дій стала вистава режисерки «Фініст Ясний Сокіл» — номінант «Золотої маски», лауреат премії «Сноба», «Реального театру» та інших театральних премій. Замоскворецький суд Москви обрав запобіжний захід для режисерки Жені Беркович та сценаристки Світлани Петрійчук. Перед приміщенням суду напередодні засідання зібралися десятки людей. Адвокати затриманих просив суд відмовити слідству та обрати обом як запобіжний захід домашній арешт або призначити заставу. За рішенням суду вони залишаться в СІЗО до 4 липня 2023 року[6][7][8][9][10][11][12].

Роботи ред.

Режисерка театру ред.

 
Драматург Вадим Лєванов та Євгенія Беркович після вистави «Геронтофобія» у великому вино сховищі ЦСМ « Винзавод».
Вистави
  • «Людина, яка не працювала. Суд над Йосипом Бродським»
  • «Російська красуня», Москва, Гоголь-Центр
  • «Марина», Москва, Гоголь-центр
  • «Пінгвіни», МТЮЗ
  • «Геронтофобія»
  • «Жайворонок», МХТ ім. Чехова
  • «Сонячна лінія», Санкт-Петербург, Александринський театр
  • «Гамлет», Свердловський театр драми
  • 2014 — «Вартовий собачка» за п'єсою Пера Виттенболса[nl], Театр юного глядача «СамАрт»
  • 2019 — «Лічилка», Москва, Боярські палати[13].

Було оголошено, що 22 та 23 березня 2022 року — останні вистави вистави, оскільки у зв'язку з російським вторгненням в Україну авторка книги «Считалка», грузинська письменниця Тамта Мелашвілі, припинила співпрацю з російським театром[14].

  • «Фініст ясний сокіл», незалежний театральний проєкт «Доньки СОСО».

У п'єсі, що ґрунтується на документальних джерелах, розповідаються історії жінок, які вийшли заміж за представників ісламського фундаменталізму та переїжджали до Сирії. У 2022 році вистава була номінована на театральну премію «Золота маска» за чотирма номінаціями (драма, режисура Євгенії Беркович, костюми Ксенії Сорокіної, драматургія Світлани Петрійчук)[15][16]. Світлана Петрійчук та Ксенія Сорокіна стали лауреатками премії[17].

Прем'єра вистави відбулася у 2019 році, коли вона стала лауреатом «Золотої маски», отримала й інші театральні нагороди. А на початку травня 2023 року вистава стала підставою для порушення кримінальної справи про виправдання тероризму (ч. 2 ст. 205.2 КК)[11].

  • 2022 — «Наш скарб» за однойменною п'єсою Беркович, спільний проєкт простору «Всередині» та незалежної театральної компанії «Доньки СОСО»[18].
Перформанс
  • 2009 — Поетичний перформанс «Червона гілка [Поезія мегаполісу]», Центр Сучасного Мистецтва Винзавод.

Режисерка кіно ред.

  • 2014 — спільно з Олександром Кащеєвим «Якби я був», документальний фільм

Перфомативні практики ред.

Акторська робота ред.

Суспільно-політичні погляди ред.

Висловилася на підтримку « Меморіалу» на церемонії вручення їй премії проєкту «Сноб»[19]. 24 лютого 2022 року повідомила про своє затримання за одиночний пікет із плакатом «Ні війні»[20].

У травні 2022 року Євгенія Беркович написала пронизливий вірш про наслідки російського вторгнення в Україну, в якому згадала про цивільні жерти та руйнування в Бучі, Бородянці, Лисичанську та Маріуполі. Авторка назвала ці населені пункти «містами, яких більше немає». Свій вірш поетеса розмістила на особистій сторінці у Facebook. Публікація стала вірусною, зібравши понад 2 тисячі лайків і близько 500 репостів. Користувачі мережі відзначили, що рядки поетеси зворушили їх до сліз і нагадали, що не можна забувати про злочинну війну РФ проти України[21].

Родина ред.

Бабуся (по лінії матері) — Ніна Семенівна Катерлі, письменниця, публіцистка та правозахисниця.

Мати — Олена Михайлівна Ефрос, правозахисниця.

Батько — Борис (Ілля) Львович Беркович, поет, мешкає в Ізраїлі.

Сестра — Марія Борисівна Беркович (нар. 1985), сурдопедагог, педагог-дефектолог; живе у Санкт-Петербурзі.

Дві доньки, Ганна Беркович та Кіра Беркович[22][23]. Чоловік — Микола Матвєєв, головний адміністратор незалежного театрального проєкту «Дочки СОСО»[24].

Примітки ред.

  1. ↑ [1]Деменцова, Эмилия, «Как сделать народ счастливым принудительно? Жаворонок» в МХТ имени Чехова: маленький суд как отголосок большого судилища" Архівовано червень 21, 2018 на сайті Wayback Machine. // «Комсомольская правда», 14.02.2012.
  2. ↑ Карась, Алёна, «Опера в ауте» [Архівовано 2018-06-21 у Wayback Machine.] // «Российская газета», 21.03.2012
  3. ↑ Поспелов, Пётр. «Опера Autland на Винзаводе: Музыке Сергея Невского не повезло с театром» [Архівовано 2018-06-21 у Wayback Machine.] // «Ведомости», 20.03.2012.
  4. ↑ «Сергей Капков открыл „Четвертый театр“» [Архівовано 2018-06-21 у Wayback Machine.] // «Известия», 14.06.2012.
  5. ↑ Комок, Ольга. «Выхода нет. Спектакль „Солнечная линия“ на Новой сцене Александринского театра» [Архівовано 2018-06-21 у Wayback Machine.] // «Деловой Петербург», 13.04.2018.
  6. ↑ В отношении режиссера Евгении Беркович возбуждено дело об оправдании терроризма. Forbes.ru (рос.). Процитовано 4 травня 2023.
  7. ↑ К писательнице Нине Катерли пришли с обыском из-за спектакля ее внучки Жени Беркович. Режиссера подозревают в оправдании терроризма. fontanka.ru - новости Санкт-Петербурга (рос.). 4 травня 2023. Процитовано 4 травня 2023.
  8. ↑ В Москве задержана режиссер Женя Беркович.
  9. ↑ «Эти челюсти не разжимаются». Реакция соцсетей на арест Жени Беркович и Светланы Петрийчук. ГОЛОС АМЕРИКИ (рос.). Процитовано 7 травня 2023.
  10. ↑ В Москве задержана режиссер Женя Беркович – DW – 04.05.2023. dw.com (рос.). Процитовано 7 травня 2023.
  11. ↑ а б "Связь времен". Режиссер Евгения Беркович задержана, у ее мамы и бабушки прошли обыски. Север.Реалии (рос.). Процитовано 7 травня 2023.
  12. ↑ "Новое театральное дело": суд арестовал режиссера Женю Беркович и драматурга Светлану Петрийчук. BBC News Русская служба (рос.). Процитовано 7 травня 2023.
  13. ↑ Считалка. Объявления о спектаклях 22 и 23 марта 2022. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
  14. ↑ груз. ეკა ქევანიშვილი (21 березня 2022). თამთა მელაშვილის „გათვლას“ სანქტ-პეტერბურგის თეატრში აღარ ითამაშებენ - მიზეზი მწერლის უარია (груз.). Свобода (радио). Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.: Эка Кеванишвили: «„Считалка“ Тамты Мелашвили больше не будет ставиться в Санкт-Петербургском театре — причина — отказ писателя»
  15. ↑ Финист ясный сокол. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  16. ↑ Более 20 спектаклей большой и малой формы поборются за "Золотую маску". ТАСС. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
  17. ↑ Стали известны лауреаты «Золотой Маски»-2022 в драме. Архів оригіналу за 20 квітня 2022. Процитовано 20 квітня 2022.
  18. ↑ Журнал Театр. • Женя Беркович выпускает «не революционный» рождественский спектакль. Журнал Театр. (англ.). 24 грудня 2022. Процитовано 11 січня 2023.
  19. ↑ Женя Беркович поддержала «Мемориал» на премии проекта «Сноб» (рос.). Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
  20. ↑ Елена Копылова. 24.02.2022. facebook.com (рос.). Процитовано 25 лютого 2022.
  21. ↑ Кравчук, Анна (26 травня 2022). Нужна одежда на женщину... Російська режисерка присвятила вірш Україні: згадала про Бучу, Бородянку й Маріуполь. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Процитовано 7 травня 2023.
  22. ↑ Женя Беркович — о том, почему удочерение двух подростков — лучшее решение в ее жизни. YouTube (рос.). «Женщины сверху». Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
  23. ↑ Женя Беркович: «Мне недавно перестало сниться, что я голая стою посреди школы». YouTube (рос.). «Скажи Гордеевой». Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
  24. ↑ «Дочери Сосо» // Контакты (рос.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 25 лютого 2022.

Посилання ред.

Інтерв'ю
Публікації
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Беркович_Євгенія_Борисівна&oldid=42330464