Берковець
Беркове́ць, також Биркове́ць або Берківці́[1] — історична місцевість, селище, колишній хутір у Святошинському та Подільському районах міста Києва. Розташована вздовж вулиць Берковецької, Газопровідної, Синьоозерної та Стеценка. Межує з місцевостями Виноградар, Нивки, Новобіличі, Веселий майдан та Пуща-Водицьким лісом.
Берковець Київ | ||||
Загальна інформація | ||||
---|---|---|---|---|
50°29′26″ пн. ш. 30°22′33″ сх. д. / 50.49056° пн. ш. 30.37583° сх. д. | ||||
Країна | Україна | |||
Район | Святошинський, Подільський | |||
Адмінодиниця | Святошинський район | |||
Транспорт | ||||
Метрополітен | Академмістечко | |||
Залізнична інфраструктура | з. п. Новобіличі | |||
Карта | ||||
Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Історія
ред.За однією з версій походження назви виводять з давньослов'янських слів: «бір» — фортеця, укріплення; «бірка» — вівця (припущення про наявність тут монастирського пасовиська) або ціпок із зарубками — атрибут бірича (бірюча, борича) — збирача податків за часів Київської Русі (ймовірно, Берковець був місцем поселення бірича або біричів). Можлива версія походження назви — старовинна міра ваги берковець, що дорівнювала 10 пудам, або 10 беркам (звідси і слово цеберко).
Вперше згадані 1240 року як поселення Берков, що належали тоді Києво-Печерському монастирю. В XVII столітті — хутір Берковець належить спершу католицькому монастирю, а згодом — Братському монастирю. З 1731 року — належав Київському магістрату. Територію хутора Берковець приєднано до Києва 1923 року[2].
У 1950-ті роки навколо облаштоване дачне селище, а між Берковцем і Нивками — Міське кладовище.
Приміське селище Коцюбинське до 1941 року також мало назву Берковець, оскільки було засноване колишніми мешканцями хутора.
Примітки
ред.- ↑ Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
- ↑ 1923 — расширение черты Киева. (рос.)(укр.)
Джерела
ред.- Берковець, Берківці, Бирковець // Веб-енциклопедія Києва.
- Берковець // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. О. І. Марчук та ін. — К. : Державне видавництво технічної літератури, 1958. — С. 359.
- Берківці // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — 2-ге вид., випр. — К. : Реклама, 1979. — С. 240.
- Берковець, Берківці, Бирковець // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 266. — ISBN 5-88500-070-0.
- Берковец // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 57–58. (рос.)
- Берковець, Берківці // Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.
- Початок подорожі в минуле // Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва / М. О. Рибаков. — К. : Кидавництво «Кий», 1997. — С. 28. — ISBN 966-7161-15-3.
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |