Відкрити головне меню

Беркем-Сент-Агат, також Сінт-Агата-Берхем (нід. Sint-Agatha-Berchem МФА[sɪnt ɑˈʝaːtaː ˈbɛrçɛm] Аудіо вимоваопис файлу, фр. Berchem-Sainte-Agathe [bɛʁkɛm sɛ̃t aˈɡat]) - одна з 19 комун Брюссельського столичного регіону. Займає площу 2,95 км ². Населення становить 22770 осіб (2011 рік).

Комуна
Беркем-Сент-Агат
нід. Sint-Agatha-Berchem
фр. Berchem-Sainte-Agathe
SintAgathaBerchemMC7229.jpg
Ратуша
Прапор coat of arms of Sint-Agatha-Berchem[d]
Прапор Герб

Координати 50°52′ пн. ш. 4°18′ сх. д. / 50.867° пн. ш. 4.300° сх. д. / 50.867; 4.300Координати: 50°52′ пн. ш. 4°18′ сх. д. / 50.867° пн. ш. 4.300° сх. д. / 50.867; 4.300

Країна Flag of Belgium.svg Бельгія
Регіон Брюссельський столичний регіон
Межує з

сусідні нас. пункти
Asse[d] ?
Бургомістр Джоель Рігель (фр. Joël Riguelle (станом на 2012 рік)
Перша згадка 1132
Площа 2,95 км²
Висота центру 35-75 [2]  м
Населення 22770 [1]  (2011)
Густота населення 7718  осіб/км²
Національний склад фламандці, валлони
Телефонний код 02
Поштовий індекс 1082 [2]
Код Головної дирекції
статистики і економічної
інформації федерального
уряду Бельгії
21003 [1]
GeoNames 2802247
OSM r60140  ·R
Офіційний сайт berchem-sainte-agathe.be  (фр.) (нід.)
Беркем-Сент-Агат. Карта розташування: Бельгія
Беркем-Сент-Агат
Беркем-Сент-Агат
Беркем-Сент-Агат (Бельгія)
Беркем-Сент-Агат. Карта розташування: Брюссельський столичний регіон
Беркем-Сент-Агат
Беркем-Сент-Агат
Беркем-Сент-Агат (Брюссельський столичний регіон)
Беркем-Сент-Егат на карті Брюсельського столичного регіону.

ІсторіяРедагувати

Берхем виник як село у Х або ХІ столітті. Найраніша згадка про Берхем міститься у акті 1132 року, в якому говориться про церкву Берхема, що відносилася тоді до парафії сусіднього Вемеля (Wemmel). Населення села займалося вирощуванням зернових. З XV століття тут добували будівне каміння. Воно було використано, зокрема, на будівництві великого Брюссельського собору. [3] Пізніше у селі з’явилася велика кількість готелей та броварень завдяки розташуванню села на дорозі між Гентом і Брюсселем.

1841 року від села було відокремлено село Кукельберг після довгих судових розглядів, що рзпочалися ще у XVIII столітті. Через відокремлення Кукельбергу населення Бохема зменьшилося тоді з 1560 до 672 чоловік.

На початку XX століття зв'язок Беркема з Брусселем посилився, комуна стала частиною брюссельської агломерації.

НаселенняРедагувати

Перед Першою світовою війною населення села становило 3500 чоловік. Після Другої світової війни відбулося значне зростання населення, яке 1976 року досягло 18500 мешканців. Однак, потім зростання населення було вже не таким швидким. Станом на 2011 рік населення комуни становило 22700 чоловік.

Населення комуни Беркем-Сент-Агат з 1990 по 2011 рік
Рік 1990 1995 2000 2005 2007 2008 2009 2010 2011
Населення 18566 18653 18735 19968 20431 20976 21669 22185 22770
Джерело: Населення Бельгії у 1990-2011 роках. на сайті Головної дирекції статистики і економічної інформації уряду Бельгії.

В комуні за даними на 1 січня 2011 року проживало 22770 людей, з яких 19007 людей (83,47 %) були бельгійського походження і 3763 (16,53 %) - іноземцями, з яких 2322 людини походило з країн Євросоюзу, 1441 людина - з інших країн світу. З всіх іноземців 5 чоловік мали статус політичних біженців. [4]

Склад населення комуни Беркем-Сент-Агат за країнами походження в різні роки станом на 1 січня.
Країна походження 2001 [5] 2003 [6] 2004 [7] 2005 [8] 2006 [9] 2011 [4]
Бельгія 16772 16997 17103 17402 17423 19007
Дем. Респ. Конго 129 176 178 165 150 183
Іспанія 328 330 327 334 344 343
Італія 401 410 399 379 397 410
Марокко 403 364 380 420 410 551
Польща 29 46 50 64 109 293
Португалія 101 108 121 114 127 176
Румунія 10 20 25 46 52 336
Україна н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. 7
Франція 316 352 325 334 332 424
Інші 548 675 733 710 734 1040
Разом 19037 19478 19641 19968 20078 22770
Примітки. 1. н. д. - немає данних. 2. В таблиці окрім України представлені лише ті країни, кількість вихідців з яких в населенні комуни станом на 2011 рік становила понад 100 осіб.

УродженціРедагувати

У комуні народився і виріс відомий кіноактор Жан-Клод Ван Дамм.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. а б Населення Бельгії за комунами станом на 1 січня 2011 року Архівовано 14 листопад 2012 у Wayback Machine. на сайті Statistics Belgium федерального уряду Бельгії.
  2. а б Sint-Agatha-Berchem. // Gids voor Vlaanderen: toeristische en culturele gids voor alle steden en dorpen in Vlaanderen. Uitgeverij Lannoo nv, Tielt, 2007. Р. 1043. ISBN 978-90-209-59635 [1]
  3. Paul F. State. Historical Dictionary of Brussels. Maryland, Scarecrow Press, Inc, 2004. P. 32.
  4. а б Population par nationalité par commune 01.01.2011. Архів оригіналу за 14.11.2012. Процитовано 14.11.2012. 
  5. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. Institut national de statistique éditeur. Bruxelles, 2001. P. 9-62. Архів оригіналу за 19 березень 2013. Процитовано 3 лютий 2013. 
  6. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. Institut national de statistique éditeur. Bruxelles, 2003. P. 16-19. Архів оригіналу за 9 березень 2013. Процитовано 3 лютий 2013. 
  7. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Fernand Sonck. Institut national de statistique éditeur. Bruxelles, 2004. P. 16-19. Архів оригіналу за 9 березень 2013. Процитовано 3 лютий 2013. 
  8. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : N. Demeester. SPF Economie Direction Generale Statistiqe et Information Economiqe | éditeur. Bruxelles, 2007. P. 16-19. Архів оригіналу за 1 листопад 2013. Процитовано 3 лютий 2013. 
  9. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : A. Versonnen. SPF Economie Direction Generale Statistiqe et Information Economiqe | éditeur. Bruxelles, 2008. Code Publication: S220.A2F/2006. P. 16-19. Архів оригіналу за 9 березень 2013. Процитовано 3 лютий 2013.