Беньямі́но Джи́льї (італ. Beniamino Gigli; 20 березня 1890, Реканаті, Італія — 30 листопада 1957, Рим) — італійський тенор й актор, найвідоміший оперний виконавець свого покоління.

Беньяміно Джильї
Beniamino Gigli
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження20 березня 1890(1890-03-20)[1][2][…]
Місце народженняРеканаті, Провінція Мачерата, Марке, Королівство Італія[4][5][5]
Дата смерті30 листопада 1957(1957-11-30)[4][1][…] (67 років)
Місце смертіРим, Італія[4][5]
ПохованняCivic Cemetery of Recanatid[6]
ГромадянствоІталія Італія
Професіяоперний співак
ОсвітаНаціональна академія Санта-Чечілія
Відомі учніAxel Lindd і Mikhail Aleksandrovichd
Співацький голостенор
Інструментивокал[d]
Жанриопера
Нагороди
Медаль Літератури та мистецтв (Швеція) Кавалер ордена Почесного легіону хрест командора ордена за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною Великий офіцер Ордена За заслуги перед Італійською Республікою

зірка на голлівудській Алеї слави[d]

ДітиRina Giglid
Брати, сестриCatervo Giglid
Автограф
beniaminogigli.it
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія

ред.

Джильї народився в місті Реканаті, провінція Мачерата (регіон Марке) в родині чоботаря Доменіко Джильї і його дружини Естер, дочки шкільного вчителя.

У 1897 році був прийнятий до церковного хору міського кафедрального собору. Беньяміно працює паралельно в компанії теслярів. 1902 року, закінчивши школу, стає до роботи помічника аптекаря, де працює до 1907 року. На дозвіллі Беньяміно грає на саксофоні в міському оркестрі. У 1905 році уперше виступає на сцені, виконавши роль дівчини в театрі Лауро Россі в Мачерата. Джильї співав у оперетті «Ля фуга ді Анджеліка» Алессандро Біллі.

У 1907 році Джильї вирушає до Рима, де працює слугою в графині Спаноккі. Свій перший урок співів отримав у П'єтро ді Стефано. У 1908 році брав уроки співів в Аньєзе Бонуччі (2 роки), потім проходив військову службу в 82-му полку, опісля працював телефоністом у командуванні військового округу.

У 1911 році Джильї переходить до нового вчителя — професора Мартіно, що взявся поставити голос. Аньєзе Бонуччі подає на Джильї в суд, і він змушений сплатити старому вчителеві 2500 лір. Паралельно він працює у фотоархіві при Міністерстві культури Італії. Того ж року Джильї знайомиться з Констанцією Черроні, дочкою римського маклера.

У 1912 році, як виняток, Джильї здобуває стипендію для навчання в Національній академії Санта Чечилія в Римі. У 1914 році він закінчує навчання в Академії, здобувши першу премію з-поміж тенорів на заключному конкурсі в Пармі серед 32-х конкурсантів. 15 жовтня перший виступ на сцені в ролі Енцо в «Джоконда» Амількаре Понк'єллі в театрі Сочале Ровіго. У Генуї Джильї відкриває сезон театру «Карло Феліче», де він співає партію в опері «Манон» Жуля Массне з Розіною Сторкіо.

1915 року Театр Массімо в Палермо укладає з Джильї контракт на виконання партії Каварадоссі в опері Пуччіні «Тоска». Того ж року 9 травня Джильї одружується з Констанцею Черроні в Римі. Він починає співати і в театрі «Сан Карло» в Неаполі: перша партія — Турріду в «Сільській честі» під керівництвом композитора П'єтро Масканьї, початок дружби з Масканьї.

У 1916 році у Джильї народжується перша дочка Естер (Рина), сам Джильї дебютує в театрі «Костанці» в Римі в партії Фауста в опері «Мефістофель».

1917 року перше закордонне турне до Барселони й Мадрида. Через фігуру Джильї відмовлено в партії Руджеро в опері Пуччіні «Ластівка» в Болоньї, замість Джильї співає Тіто Скіпа. У 1918 році відбувся перший грамофонний запис співака в Мілані. Джильї сподобляється честі стати лицарем італійської корони. Того ж року довгоочікуваний дебют у міланській «Ла Скала» в «Мефістофелі» під музичним керівництвом Артуро Тосканіні.

У 1919 році співак укладає контракт із театром «Колон» у Буенос-Айресі. Наступного 1920 року він зав'язав дружбу з Умберто Джордано; початок виступів на сцені Нью-Йоркської Метрополітен-опера, так само в «Мефістофелі». У 1922 році отримує звання почесного офіцера Нью-Йоркської міської поліції.

1924 року Джильї вперше виступає в Німецькій державній опері в Берліні, а 1925 року — перший живий виступ по радіо на різдвяному концерті в США. У 1926 році виступає у Гавані, на концерті, присвяченому весіллю дочки президента Куби. У 1927 році закінчує будівництво особистої вілли в Реканаті (60 кімнат).

У 1929 році відбувся перший виступ у Віденській опері й на Арені у Вероні.

У 1932 році під час «Великої депресії» в США Джильї відмовляється добровільно скоротити свою зарплату в Метрополітен-опері на 25 %, щоби підтримати Оперу в скрутну годину. На 30 квітня він анулює контракт і повертається в Італію. Одразу ж бере участь у Фестивалі Пуччіні в Торе дель Лаго. У 1935 році у Берліні був знятий перший фільм за його участі; слідом підуть ще 15 фільмів, де Джильї виступить у партнерстві з Магдою Шнайдер. У 1936 році його дочка Рина дебютує як співачка 7 лютого на благодійному концерті в Римі.

У 1938 році Джильї повернення в Метрополітен-опері. 1939 року Джильї відзначає 25-річний ювілей на сцені, виконуючи в Ровіго роль Едгара в Доніцеттіївській «Лючія де Ламмермур». У 19401945 роках здебільшого вистує в Італії — весь цей час Джильї був улюбленим виконавцем режиму й особисто Беніто Муссоліні.

У 1950 році співак провів велике європейське турне. 1951 року — гастролі в Південній Америці; ряд концертів у Південній Америці, Новій Зеландії, Японії, Скандинавії й у Канаді, разом за період 19511955 років понад 60 концертів.

У 1954 році відбувся останній оперний виступ у Реканаті, у ролі Каніо в опері «Паяци» Леонкавалло. Джильї починає прощальне світове турне. 1955 року — останній публічний концерт 25 травня 1955 року в Вашингтоні.

Беньяміно Джильї помирає 30 листопада 1957 року в Римі від запалення легень.

Примітки

ред.

Посилання

ред.