Відкрити головне меню

Бенджамін Вест (англ. Benjamin West; 10 жовтня 173811 березня 1820) — англо-американський художник доби класицизму.

Бенджамін Вест
англ. Benjamin West
Benjamin West by Gilbert Stuart 1783-84.jpg
Худ. Гілберт Стюарт, портрет Бенджаміна Веста, 1784 р.
Народження 10 жовтня 1738(1738-10-10)
Спрингфілд, Пенсільванія, США
Смерть 11 березня 1820(1820-03-11) (81 рік)
  Лондон
Громадянство Flag of the United States.svg США, Велика Британія Велика Британія
Жанр портрет, історична картина, релігійні образи
Навчання Єльський університет
Діяльність художник
Напрямок класицизм, сентименталізм, реалізм
Роки творчості 1746-1818
Покровитель король Англії Георг III
Вплив Джон Волластон, Джошуа Рейнопдс
Член Королівська академія мистецтв і Американська академія мистецтв і наук
Твори портрети, історичні картини, релігійні образи
Нагороди

Бенджамін Вест у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Ньютаун Сквер. Шинок, що належав батькові майбутнього художника

Бенджамін Вест мав просте походження. Його батько утримував шинок. Він - десята дитина в родині. В ранньому дитинстві родина перебралась зі Спрингфілду у Ньютаун Сквер, де й зберігся двоповерховий будинок-шинок батька.

АвтодидактРедагувати

В живопису Вест був автодидактом і в ранні роки не отримав систематичної художньої освіти через життя в провінції і віддаленість від тодішніх художніх центрів. В 17461759 роках Вест працював у штаті Пенсильванія, переважно як портретист. Під час перебування у Ланкастері у 1756 р, зброяр Вільям Генрі запропонував йому створити полотно «Смерть Сократа» (Death of Socrates). За основу композиції запропонував узяти гравюру француза Шарля Роллена з видання «Стародавня історія». Це звична в провінції практика створення картин на основі композицій з гравюр чи видань, часто єдиних зразків мистецтва там.

Вест створив полотно на далекий від реального життя книжковий сюжет, але переробив композицію. Твір визнали вдалим.

Перший меценатРедагувати

Картину молодого провінціала побачив ректор Пенсільванського коледжу, священик Вільям Сміт. Він і став першим меценатом майбутнього художника, прищеплював тому культурні навички, знайомив митця-початківця з місцевими багатіями, головними споживачами культури того часу.

Перебування у ФіладельфіїРедагувати

1756 року Вест перебрався у Філадельфію заради художнього навчання. Філадельфія того часу — значний культурний осередок колонії Великої Британії у Північній Америці. Серед знайомих митців цього періоду — художник, емігрант з Лондону Джон Волластон. Провінційний маляр, Волластон окрім створення картин, займався розписом шовкових та атласних тканин, широко розповсюдженою практикою декору тканин окрім довготривалої і трудомісткої вишивки. Все це вивчав і Бенджамін Вест, а його художня манера всмоктала засоби розпису тестилю.

Італійський періодРедагувати

Подальше перебування в Америці було визнано недоречним. І завдяки коштам меценатів Вільяма Сміта і Вільяма Аллена Бенджамін відбув у Італію. Вест старанно вивчав живопис італійських майстрів, копіював картини Рафаеля Санті та Тиціана. Але значного впливу на художню манеру Веста вони не мали. Однак перебування в Італії значно наблизило Веста до тогочасної освіти і сприяло розширенню кола його сюжетів.

Лондонський періодРедагувати

З 1763 перебрався у Лондон, де працюватиме довгі роки. Серед знайомих цього періоду — англійський художник Джошуа Рейнольдс, разом з яким Вест у 1768 р. стане організатором і засновником Королівської Академії мистецтв у Лондоні. Художня манера Бенджаміна Веста цього періоду зазнала значного впливу митців Британії - зокрема Джошуа Рейнольдса та Джорджа Ромні.

Підкоряючись панівним ідеям доби і смакам тогочасних споживачів мистецтва, Бенджамін Вест створює декілька нудних, великих за розмірами картин на історичні та біблійні теми. Порівняння цих творів навіть з творами тогочасних майстрів на ці ж теми свідчить про поверхневе засвоєння Вестом настанов класицизму. Але зовнішні форми класицизму засвоєні художником цілком професійно. Тому довга черга Адамів та Єв, сумуючих Агрипін над урнами з прахом, Венер, що втішають Амурів - користується попитом.

Він так і залишився би черговим епігоном другорядного, вторинного класицизму, якщо б зупинився на подібних сюжетах - які трохи оживляли театралізація, пафос, сентименталізм. Але художник почав звертатися до подій нещодавньої історії і це сприяло появі індивідуальної тематики картин Веста. Серед цих творів - «Смерть американського генерала Вольфа» ( 1770, Оттава, Національна галерея Канади ).

Класицизм як мистецька система, був побудований на жорсткій регламентації сюжетів, на використанні особливих, класициських форм та жорсткій же поміркованості. Відступи від канонів - вважалися єресссю. Саме в цьому несхвальні відуки про історичну картину Веста «Смерть американського генерала Вольфа», адже художник насмілився подати історичних персонажів у сучасному одязі, а не в римських тогах і не на тлі італійського пейзажу. А художник йшов за перебігом реальних подій, хоча й використав звичну композицію для тодішньої історичної картини (герой що помирає в оточенні співчуваючих на тлі прапорів, батального поля і хмарного неба). До того ж, римлян у тогах не було в Америці середини 18 століття. Але картина мала успіх у мало обізнаних з суворими канонами публіки. Її почали копіювати інші майстри і Рейнольдс та інші прихильники класициських настанов, що вважали твір ганьбою і образою історичного живопису взагалі - поступилися.

Реалістичнішим був і портрет генерала Тадеуша Костюшко, 1797 р. Вест взагалі відмовився від натовпу співчуваючих на тлі прапорів і батального поля, а сам портрет виявив риси предромантизму і справжньої героїки, якої так не вістачало іншим історичним композиціям Веста.

Також вивів на сцену як історичних персонажів — північноамериканських індіанців, яких не схильні були вітати американські колоністи та расистсько налаштовані буржуазні ділки.

Кар'єра і смертьРедагувати

З 1772 року король Англії Георг III сприяв отриманню Вестом посади історичного живописця при дворі з щорічним отриманням 1000 фунтів стерлінгів. Цю посаду митець утримував до 1801 р. З 1791 р. і до самої смерті Бенджамін Вест був також інспектором картин колекції короля. Після смерті Рейнольдса у 1792 р. його призначили другим президентом Королівської Академії мистецтв (цю посаду він обіймав до 1805 р.)

1820 р. Бенджамін Вест помер у Лондоні.

Вибрані твориРедагувати

 
Генерал Тадеуш Костюшко, 1797, Оберлін, штат Огайо, США
 
Пересторога Янгола перед гробом Христовим, 1805, Бруклін Мьюзеум, США
  • Смерть Сократа
  • Вільям Джонсон рятує життя барона Діскау в битві при озері Джордж від індіанця, що зажадав скальп барона, 1755
  • Геркулес на перетині шляхів, 1764, Музей Вікторії й Альберта
  • Смерть американського генерала Вольфа ( 1770, Оттава, Національна галерея Канади )
  • Договір між містером Пеном та американськими індіанцями, 1772, Філадельфія, Академія мистецтв Пенсільванії, США
  • Автопортрет, 1770 р.
  • Смерть Епамінонда, 1773
  • Королева Шарлота, 1776, Денвер, штат Колорадо, США
  • Морська баталія, 1778
  • Янгол жене з раю Адама і Єву, Вашингтон, Національна галерея, США
  • Венера втішає Амура, якого вкусила бджола, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • Агрипіна сумує над урною з прахом Германіка
  • Іфігенія і Кімон, Лос Анжелес, США
  • Венера і Адоніс
  • Венера умовляє Елену кохати Париса
  • Хрещення Христа в Йордані
  • Боже натхнення Мойсея на похід до Ізраїлю
  • Боже натхнення Ісайї
  • Мойсей та Аарон перед фараоном
  • Поклоніння Мідному Змієві
  • Проповідь Св. Петра в Пентекості
  • Ісаак і Ревекка
 
Портрет Колонеля Гая Джонсона з індіанцем, 1776
  • Яків благословляє Ефраїма та Манассія, Оберлін, штат Огайо, США
  • Нарцис і Луна, 1805, приватна збірка
  • Портрет Джона Даунмена, Національна портретна галерея, Лондон
  • Франклін поводить експерименти з небесною електрикою
  • Громадяни міста Кале перед стратою, 1789, Королівська колекція, Лондон
  • Вознесіння Христа, Денвер, штат Колорадо, США
  • Портрет дружини з сином
  • Портрет Колонеля Гая Джонсона з індіанцем
  • Портрет Джозефа Бенкса
  • Портрет Джона Вільмота
  • Портрет Річарда Прайса
  • Портрет родини Хоуп, 1805 р.
  • Пересторога Янгола перед гробом Христовим, 1805, Бруклін Мьюзеум, США

Друковані твориРедагувати

  • Створив мемуарний твір, двічі перевиданий «The Life and Studies of Benjamin West» (« Життя і твори Бенджаміна Веста», 1816, 1820 ).


ДжерелаРедагувати

  • Virgil Barker: American Painting. History and interpretation. Macmillan, New York 1950, S. 156 ff., 179 ff.
  • Dorinda Evans: Benjamin West and his American students. Smithsonian Institute, Washington, D.C. 1980.
  • Grose Evans: Benjamin West and the taste of his times. University Press, Carbondale, Ind. 1959.
  • John Galt: Life and studies of Benjamin West, Esq. President of the Royal Academy of London. Cadell & Davies, London 1820.
  • Richard Hirsch (Hrsg.): The world of Benjamin West. Allentown Art Museum, Allentown, Penn. 1962.
  • Werner Busch: Das sentimentalische Bild , C.H. Beck, München, 1993, S. 58.
  • «Уэст Бенджамин». БСЭ, 3-е издание.
  • «West, Benjamin». Encyclopædia Britannica from Encyclopædia Britannica 2007 Ultimate Reference Suite (2007).
  • 1750 Шедевров мировой живописи. 500 Великих мастеров. — Минск, Харвет 2007.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати