Вікіпедія

Безносенко Андрій Петрович

Безносенко Андрій Петрович (нар. 2 грудня 1982 року, Славута) — український науковець та лікар-хірург-онколог, кандидат медичних наук Ph.D., МВА, Заслужений лікар України, завідувач науково-клінічного відділу торако-абдомінальної онкології клініки онкохірургії Національного інституту раку, головний лікар Національного інституту раку 2015-2023 рр.

Безносенко Андрій Петрович
Народився 2 грудня 1982(1982-12-02) (41 рік)
Славута
Діяльність хірург-онколог
Alma mater Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Нагороди Заслужений лікар України

Засновник та голова «Української спілки клінічних онкологів» (oncoHUB), засновник, член та секретар правління «Національної асоціації онкологів України», Національний представник Європейської асоціації колопроктологів (ESCP).[1][2][3]

Життєпис ред.

Безносенко народився 2 грудня 1982 року в місті Славута Хмельницької області. Закінчив середню школу №53 у місті Миколаїв, після чого у 2006 році здобув освіту у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова на медичному факультеті. Після цього він пройшов аспірантуру в Національному інституті раку, де здобув ступінь кандидата медичних наук у галузі онкології у 2015 році. Крім того, він здобув освіту в галузі менеджменту організацій та адміністрування в Національному університеті "Києво-Могилянська Академія" у 2017 році та магістра бізнес-адміністрування (MBA) в Києво-Могилянській бізнес-школі у 2017 році. Він також проходив навчання з відповідального лідерства в Aspen Institute Kyiv у тому ж році.[1][3]

З 2015 року засновник, член та секретар правління «Національної асоціації онкологів України».[4]

Також є засновником та головою «Української спілки клінічних онкологів» — oncoHUB з 2020 року.[5]

Професійна діяльність ред.

Безносенко є експертом з онкологічної хірургії, який спеціалізується на лапароскопічній та відкритій хірургії раку прямої та ободової кишки, хірургії прямої кишки зі збереженням сфінктера, хірургії рецидивів, місцеворозповсюджених та позаорганних пухлин органів черевної порожнини й тазу, реконструктивній та відновній хірургії товстої кишки, хірургічному та комбінованому лікуванні, в тому числі хімієтерапевтичному, колоректального раку з метастазами в печінку. Проводить складні хірургічні втручання в регіонах Україні.[6]

Є членом групи з питань реформування системи охорони здоров'я при президенті України,[7] та співавтором національних стандартів з лікування колоректального раку 2017 та 2023 років.[8]

Також він є радником з питань онкології Global Medical Knowledge Alliance[9] та членом Ukrainian Medical Scholars at Risk Scientific Advisory Board при Harvard Scholars at Risk (SAR) program.[10]

Громадська діяльність ред.

Безносенко автор та співавтор наукових статей у світових наукових виданнях (The LancetOncology[11], Cancerworld[2], The Cancer Letter[12], Estro[13], Advances in Radiation Oncology[14] та в The Guardian[15]), зокрема про проблеми лікування раку в умовах війни. З початку повномасштабного вторгнення пріоритетом діяльності Безносенка стало висвітлення лікування раку в умовах воєнної агресії Російської Федерації.[15]

У спецвипуску журналу НВ “Світ попереду 2022” за ексклюзивною ліцензією The Economist була опублікована стаття Безносенка Андрія «Українці чимдалі втрачатимуть довіру до системи охорони здоров’я, якщо нічого не зміниться» щодо проблем української медицини.[16]

Безносенко висвітлює та популяризує наукові розробки в лікуванні раку серед українського населення,[17][18] можливості системних змін щодо покращення лікування раку в Україні[19] та проблем COVID та раку.[20]

У 2021 році Безносенко створив соціальне відео щодо необхідності раннього виявлення раку за участю Яніни Соколової, Алли Мазур, Валерія Харчишина, яке транслювалося в київському метрополітені, мережах кінотеатрів та найбільших залізничних вокзалів України.[21][22]

Також він є автор соціального опитування щодо проблем онкології в Україні[23] та організатором онкологічних конференцій та конгресів в Україні.[24][25][26]

Безносенко є героєм відео сюжетів «Я — лікар» про героїв свого часу.[5]

Нагороди ред.

Особисте життя ред.

Має сина та доньку.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Безносенко Андрій Петрович – Національний інститут раку (укр.). 24 лютого 2021. Процитовано 26 травня 2023.
  2. ↑ а б Cancer care in Ukraine, one year on | Cancerworld Magazine (en-GB) . 22 лютого 2023. Процитовано 26 травня 2023.
  3. ↑ а б Національна науково-практична конференція «Персоніфікація лікування онкологічних захворювань у жінок», м. Львів, 2 грудня 2017 р. vista-mediclub.com. Процитовано 26 травня 2023.
  4. ↑ Правління. НАОУ. Процитовано 26 травня 2023.
  5. ↑ а б Безносенко Андрій Петрович – Національний інститут раку (укр.). 24 лютого 2021. Процитовано 26 травня 2023.
  6. ↑ Tsurkan, Kate (2 травня 2022). Cancer in a time of war: the Kyiv oncologists dispensing refuge and hope. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 26 травня 2023.
  7. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №55/2020. Про тимчасову робочу групу з питань реформування системи охорони здоров'я. Володимир Зеленський. Офіційне інтернет-представництво. 21 лютого 2020 року.
  8. ↑ Безносенко, Андрій (12 липня 2017). Національний стандарт з лікування колоректального раку (PDF). Міністерства охорони здоров’я України.
  9. ↑ About us. GMKA - Global Medical Knowledge Alliance (амер.). Процитовано 26 травня 2023.
  10. ↑ Educational Opportunities. Heal Ukraine Group (амер.). Процитовано 26 травня 2023.
  11. ↑ Resilience and perseverance under siege: providing cancer care during the invasion of Ukraine. The Lancet Oncology (eng) .
  12. ↑ Ukraine’s year of war has produced a generation of women oncologists trained in the West. The Cancer Letter (амер.). 24 лютого 2023. Процитовано 26 травня 2023.
  13. ↑ Supporting Ukrainian Radiation Oncology Practitioners in Fight against Two Evils: Cancer and War - M. www.estro.org. Процитовано 26 травня 2023.
  14. ↑ Radiation Therapy Under the Falling Bombs: A Tale of 2 Ukrainian Cancer Centers. Advances in Radiation Oncology (eng) .
  15. ↑ а б Tsurkan, Kate (2 травня 2022). Cancer in a time of war: the Kyiv oncologists dispensing refuge and hope. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 26 травня 2023.
  16. ↑ Лікаря викликали?. nv.ua (укр.). Процитовано 26 травня 2023.
  17. ↑ admin (15 червня 2020). Пухлинний геном розшифровано: як це вплине на пошук нових методів діагностики та лікування | Ваше Здоров'я (укр.). Процитовано 26 травня 2023.
  18. ↑ Лікарі розповіли, як часто необхідно проходити обстеження для профілактики онкологічних захворювань. ТСН.ua (укр.). 10 червня 2021. Процитовано 26 травня 2023.
  19. ↑ Системні зміни в лікуванні раку можуть врятувати життя кожного п’ятого хворого. Українська правда _Життя. Процитовано 26 травня 2023.
  20. ↑ COVID-19 vs онкология. nv.ua (рос.). Процитовано 26 травня 2023.
  21. ↑ Новини - Оболонська районна в м.Києві Державна Адміністрація. obolon.kyivcity.gov.ua. Процитовано 26 травня 2023.
  22. ↑ Алла Мазур знялася в соціальній рекламі, щоб більше українців знали - рак виліковний - і обстежувалися у часи COVID. ТСН.ua (укр.). 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2023.
  23. ↑ “Сповідь допомагає”: що українці знають про рак, його лікування та онкологічну смертність. Українська правда _Життя. Процитовано 26 травня 2023.
  24. ↑ Online трансляція науково-практичної конференції "Діагностика, скринінг, профілактика і персоніфіковане лікування раку молочної залози“ (День перший). vista-mediclub.com. Процитовано 26 травня 2023.
  25. ↑ НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ МОЛОДИХ ВЧЕНИХ «ФУНДАМЕНТАЛЬНА МЕДИЦИНА: ІНТЕГРАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ТЕРАПІЇ ХВОРИХ З ОНКОПАТОЛОГІЄЮ» (4–5 лютого 2019 р., Київ) – Онкологія (укр.). Процитовано 26 травня 2023.
  26. ↑ Медична газета "Здоров'я України" № 4 (65) 2020 р. ISSN 2521-1137. (PDF)
  27. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №257/2021. Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня медичного працівника. Володимир Зеленський. Офіційне інтернет-представництво. 18 червня 2021 року.
  28. ↑ Урочистості з нагоди Дня медичного працівника | Національний інститут раку (укр.). 18 червня 2021. Процитовано 26 травня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Безносенко_Андрій_Петрович&oldid=40897240