Вікіпедія

Бевзюк Войцех Михайлович

Войцех Михайлович Бевзюк (нар. 8 травня 1902, Окладне, Вінницька обл. — 20 липня 1987, Москва, СРСР) — радянський і польський воєначальник, генерал-лейтенант СРСР (11.07.1946), генерал дивізії ПНР (01.08.1945).

Бевзюк Войцех Михайлович
Народження 8 травня 1902(1902-05-08)
Окладне, Барський район, Вінницька область
Смерть 20 липня 1987(1987-07-20) (85 років)
Москва, СРСР
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Партія КПРС
Звання генерал-майор
Командування 1-а Варшавська піхотна дивізія (Польща)
Війни / битви Друга світова війна
Нагороди
CMNS: Бевзюк Войцех Михайлович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бевзюк.

Біографія ред.

Народився в селі Окладне, Могилівського повіту, Російська імперія.

У 1917 році завершив початкову школу.

У 1924 році РВК був покликаний у РСЧА.

Брав участь у придушенні повстання в Грузії (1924 р.).

У 1927 році вступив, а в 1931 році закінчив Київську артилерійську школу.

У 1934 році закінчив курси при Військовій академії в Ленінграді.

У 1938 році закінчив курси при Військовій академії в Москві.

У Велику Вітчизняну війну, з червня 1941 року командир дивізіону 383-го гаубичного артилерійського полку 86-ї стрілецької дивізії.

З серпня 1941 року — начальник штабу 909-го артилерійського полку 336-ї стрілецької дивізії.

З жовтня 1941 року майор Бевзюк начальник штабу артилерії, а з грудня 1942 року начальник артилерії 336-ї стрілецької дивізії.

З травня 1943 року підполковник Бевзюк начальник артилерією в Піхотній дивізії імені Тадеуша Костюшка.

З травня 1943 року підполковник Бевзюк начальник артилерії 1-ї польської піхотної дивізії імені Тадеуша Костюшка.

З 20 листопада 1943 року полковник Бевзюк командир 1-ї польської піхотної дивізії імені Тадеуша Костюшка.

13 березня 1944 року Бевзюку одночасно присвоєно радянське військове звання генерал-майор і польське — бригадний генерал.

1 серпня 1945 року Бевзюку присвоєно звання генерала дивізії Війська Польського.

Після війни з 27 вересня 1945 року призначений командувачем словацького військового округу в Любліні.

11 липня 1946 присвоєно радянське військове звання генерал-лейтенант[1].

З 27 листопада 1946 року призначений інспектором артилерії Сілезького військового округу в Литві.

З 30 вересня 1948 року — головний інспектор по артилерії Збройних сил Польщі.

З 12 квітня 1950 року — заступник головного інспектора по артилерії Збройних сил Польщі.

З 1 вересня 1950 року заступник командувача артилерією Збройних сил Польщі.

У грудні 1951 року направлений до Москви на навчання в Вищу військову академію імені К. Е. Ворошилова.

З 27 березня 1953 року — командувач артилерією Сілезького військового округу, а з 25 листопада 1953 року — Варшавського військового округу.

У січні 1956 року повернувся до СРСР і продовжив службу в Радянській Армії до виходу у відставку.

Помер у Москві 20 липня 1987 року.

Нагороди ред.

СРСР ред.

Медалі СРСР в. т. ч. ред.

Накази (подяки) Верховного Головнокомандувача в яких відзначений В. М. Бевзюк[4] ред.

  • За оволодіння фортецею Прага — передмістям Варшави і важливим опорним пунктом оборони німців на східному березі Вісли. 14 вересня 1944 року № 187.
  • За оволодіння столицею союзної нам Польщі містом Варшава — найважливішим стратегічним вузлом оборони німців на річці Вісла. 17 січня 1945 року. № 223.
  • За оволодіння містами Дейч-Кроне і Меркиш-Фрідлянд — важливими вузлами комунікацій і сильними опорними пунктами оборони німців у Померанії. 11 лютого 1945 року. № 274.
  • За оволодіння містами Бервальде, Темпельбург, Фалькенбург, Драмбург, Вангерін, Лабес, Фрайенвальде, Шіфельбайн, Регенвальде і Керлін — важливими вузлами комунікацій і сильними опорними пунктами оборони німців у Померанії. 4 березня 1945 року. № 288.
  • За оволодіння містами Франкфурт-на-Одері, Вандлітц, Оранієнбург, Біркенвердер, Геннігсдорф, Панков, Фрідріхсфел'де, Карлсхорст, Кепеник і прорив до столиці Німеччини Берліна. 23 квітня 1945 року. № 339.
  • За повне оточення Берліна і оволодіння містами Науен, Ельшталь, Рорбек, Марквардт. 25 квітня 1945 року. № 342.
  • За оволодіння столицею Німеччини містом Берлін — центром німецького імперіалізму і вогнищем німецької агресії. 2 травня 1945 року. № 359.

ПНР ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Страницы российской истории 2011—2013 гг. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 6 березня 2015.
  2. ↑ Награждён в соответствии с Указом Президиума Верховного Совета СССР от 04.06.1944 «О награждении орденами и медалями за выслугу лет в Красной Армии»
  3. ↑ Награжден в соответствии с Указом Президиума Верховного Совета СССР от 11 марта 1985 года «О награждении орденом Отечественной войны активных участников Великой Отечественной войны 1941—1945 годов»
  4. ↑ Приказы Верховного Главнокомандующего в период Великой Отечественной войны Советского Союза. Сборник. М., Воениздат, 1975. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 28 січня 2021.

Посилання ред.

Література ред.

  • Макаренко Я. І. Білі прапори над Берліном. З блокнота військовий кореспондент. — М. Воениздат. — 1977. — С. 144.
  • Макаренко Я. І. Коріння і гілки. — М. Сов. Литва, 1977. — С. 116.
  • [1] — "Правда", 1977. — С. 71. Архівовано з джерела 8 грудня 2015
  • Henryk Kosk. Generalicja polska. — Pruszków : Oficyna Wydawnicza "Ajaks", 1998. — Т. I.
  • Bohdan Urbankowski. Czerwona msza czyli uśmiech Besarion Jughashvili. — TI — Warsz., 1998..
  • Janusz Królikowski. Generałowie i admirałowie Wojska Polskiego 1943—1990. — T. I: AH. — Toruń 2010 року. — S. 144—146.
  • Maciej Szczurowski. Dowódcy Wojska na Froncie Wschodnim 1943—1945, Oficyna Wydawnicza Ajaks. — Pruszków 1996. — S. 17-18.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бевзюк_Войцех_Михайлович&oldid=41475289