Батищев Іустин Миколайович
Іустин (Іустим) Миколайович Батищев (нар. 1 травня 1882, м. Аккерман Бессарабської губернії — 27 травня 1969, м. Білгород-Дністровський Одеської області) — радянський діяч, революціонер-підпільник, заступник голови Татарбунарського райвиконкому Ізмаїльської області. Депутат Верховної Ради СРСР 1-2-го скликань (1941—1950).
| Батищев Іустин Миколайович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1 травня 1882 місто Аккерман, Бессарабська губернія, Російська імперія |
| Помер |
27 травня 1969 (87 років) місто Білгород-Дністровський, Одеська область, УРСР, СРСР |
| Громадянство |
 Російська імперія,  СРСР |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | політик, чабан, революціонер, тесляр |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Партія | ВКП(б) |
| Нагороди |
  |
Біографія ред.
Народився 1 травня 1882 року в родині бідного селянина із села Солдатського. З одинадцятирічного віку наймитував, пас худобу. Три роки навчався у столярній майстерні. Потім працював столяром у селах Бессарабської і Херсонської губерній.
Два роки відслужив рядовим у російській імператорській армії. Після демобілізації працював у столярних майстернях Одеського юнкерського училища. З 1905 року брав участь у революційній діяльності, розповсюджував листівки серед солдатів 15-го артилерійського батальйону в Одесі. Потім переїхав до Татарбунарів, де працював столяром.
З 1914 року — у російській імператорській армії. Учасник Першої світової війни.
1918 року повернувся до Татарбунарів, працював столяром.
З 1919 року — професійний революціонер (партійна кличка — Алмазов), організатор боротьби селян Південної Бессарабії проти румунської влади. Творець мережі підпільних сільських райкомів і бойових загонів, член Південно-Бессарабського революційного комітету, один з організаторів Татарбунарського повстання вересня 1924 року.
Засуджений румунською владою на довічну каторгу після поразки Татарбунарського повстання і «процесу п'ятисот». Перебував у в'язницях Кишинева, Жилави, Окнеле Марі і Дофтану. Влітку 1940 року, після шістнадцятирічного ув'язнення, звільнений Червоною армією.
У 1940—1941 роках — завідувач відділу кадрів виконавчого комітету Татарбунарської районної ради депутатів трудящих Ізмаїльської області.
Під час Німецько-радянської війни перебував у евакуації.
З 1944 року — заступник голови виконавчого комітету, завідувач відділу виконкому Татарбунарської районної ради депутатів трудящих Ізмаїльської області.
Потім — на пенсії у місті Білгороді-Дністровському Одеської області.
Помер 27 травня 1969 року.
Нагороди ред.
- орден Леніна (23.01.1948)
- медалі
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (15.09.1964)
Джерела ред.
- Батищев Иустин Николаевич // Советская Молдавия: краткая энциклопедия / Вартичан И. К. — Кишинёв: Главная редакция Молдавской советской энциклопедии, 1982. — С. 176.
- Знамя советов: газета. — Аккерман, 1940 — грудень.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |