Басистюк-Гаптар Ольга Іванівна
О́льга Іва́нівна Басистю́к-Гапта́р (нар. 19 серпня 1950, с. Поляни, Хмельницька область) — українська співачка (сопрано). Народна артистка України (1985), лауреат міжнародних конкурсів. Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1987). Герой України (2010).
| Басистюк-Гаптар Ольга Іванівна | |
|---|---|
| Народилася |
19 серпня 1950 (73 роки) с. Поляни, Хмельницька область |
| Громадянство |
 СРСР  Україна |
| Діяльність | concert singer, оперна співачка |
| Alma mater | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (1974) |
| Заклад | Львівська обласна філармонія і Національний будинок органної і камерної музики України |
| Нагороди |
 |
| Премії |
 |
| Звання |
 |
Життєпис ред.
У 1961 році сім'ю спіткало велике горе – в автомобільній катастрофі загинув батько, якому виповнилося лише 35 років. Важку ношу на свої плечі взяла мама Ольги. Вона робила все, щоб у доньки було більше часу для художньої самодіяльності і щиро раділа її успіхам. Закінчивши десятирічку, не знаючи навіть нотної грамоти, Ольга поїхала до Львівської консерваторії. На щастя, її прослухав завідувач кафедрою оперного співу, Народний артист України, професор Павло Кармалюк і напророчив їй бути оперною співачкою. Навчалася під керівництвом Заслуженої артистки України Людмили Жилкіної.
1974 року закінчила Львівську державну консерваторію, тепер Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка.
У 1975—1984 рр. — солістка Львівської філармонії. 1975-й рік став для Ольги Басистюк доленосним: на Міжнародному конкурсі вокалістів ім. Вілла Лобоса в Ріо-де-Жанейро вона здобуває першу премію і золоту медаль. Бразильська преса порівнювала красу її голосу із скрипкою геніального Страдіварі в руках неперевершеного скрипаля Давида Ойстраха. У 1976 році Ольга Басистюк отримує звання Заслуженої артистки України. У 1978 році отримує Золоту медаль на Міжнародному конкурсі грамзапису в Братиславі за ініціативою ЮНЕСКО. [1]
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
На оперній сцені |
|
|
Квіти від прихильників |
|
|
В полоні романсу |
Від 1984 солістка Національного будинку органної й камерної музики у місті Києві. у 1987 році отримала медаль ЮНЕСКО за видатні творчі заслуги.
23 травня 1993 виступала у Тернополі.
23 серпня 1995 року нагороджена відзнакою Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» V ступеня[2] — перший Указ про нагородження новою відзнакою.
21 серпня 2010 року Указом Президента України В. Ф. Януковича № 856/2010 за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку музичної культури, піднесення міжнародного престижу вітчизняного пісенного мистецтва, багаторічну творчу діяльність і високу виконавську майстерність Ользі Іванівні Басистюк-Гаптар — артистці-солістці-вокалістці, провідному майстру Національного будинку органної та камерної музики України, народній артистці України присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави[3].
Цікаві факти ред.
Відому всім композицію у програмі "На добраніч, діти" колискова вечірня казка, УТ 1 виконує солістка Національного будинку органної та камерної музика, народна артистка України Ольга Іванівна Басистюк-Гаптар.[4]
Примітки ред.
- ↑ Хмельницька обласна бібліотека для дітей ім. Т. Г. Шевченка. Басистюк Ольга Іванівна. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ Указ Президента України № 767/95 від 23 серпня 1995 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
- ↑ Указ Президента України № 856/2010 від 21 серпня 2010 року «Про присвоєння О.Басистюк-Гаптар звання Герой України». Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 3 жовтня 2016.
- ↑ Вечірня казка. YouTube. Суспільне Новини. 10 грудня 2014. Процитовано 27 січня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джерела ред.
- Басистюк Ольга Іванівна // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 51. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Весна X. Басистюк Ольга Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
- Єфіменко Г. Г. Басистюк Ольга Іванівна [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 198. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
Література ред.
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.261
Посилання ред.
- Ольга Басистюк — Ейтор Вілла-Лобос. Бразильська Бахіана № 5 (Кантилена) [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] // youtube.com
- Ольга Басистюк — Аве Марія — Бах / Гуно [Архівовано 30 березня 2016 у Wayback Machine.] // youtube.com
|
Це незавершена стаття про співачку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |