Басистюк-Гаптар Ольга Іванівна

українська співачка

О́льга Іва́нівна Басистю́к-Гапта́р (нар. 19 серпня 1950, с. Поляни, Хмельницька область) — українська співачка (сопрано). Народна артистка України (1985), лауреат міжнародних конкурсів. Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1987). Герой України (2010).

Басистюк-Гаптар Ольга Іванівна
Народилася 19 серпня 1950(1950-08-19) (73 роки)
с. Поляни,
Хмельницька область
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Діяльність concert singer, оперна співачка
Alma mater Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (1974)
Заклад Львівська обласна філармонія і Національний будинок органної і камерної музики України
Нагороди

Герой України (орден Держави) — 2010

Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1987
Звання Народний артист УРСР— 1985

Життєпис

ред.

У 1961 році сім'ю спіткало велике горе – в автомобільній катастрофі загинув батько, якому виповнилося лише 35 років. Важку ношу на свої плечі взяла мама Ольги. Вона робила все, щоб у доньки було більше часу для художньої самодіяльності і щиро раділа її успіхам. Закінчивши десятирічку, не знаючи навіть нотної грамоти, Ольга поїхала до Львівської консерваторії. На щастя, її прослухав завідувач кафедрою оперного співу, Народний артист України, професор Павло Кармалюк і напророчив їй бути оперною співачкою. Навчалася під керівництвом Заслуженої артистки України Людмили Жилкіної.

1974 року закінчила Львівську державну консерваторію, тепер Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка.

У 1975—1984 рр. — солістка Львівської філармонії. 1975-й рік став для Ольги Басистюк доленосним: на Міжнародному конкурсі вокалістів ім. Вілла Лобоса в Ріо-де-Жанейро вона здобуває першу премію і золоту медаль. Бразильська преса порівнювала красу її голосу із скрипкою геніального Страдіварі в руках неперевершеного скрипаля Давида Ойстраха. У 1976 році Ольга Басистюк отримує звання Заслуженої артистки України. У 1978 році отримує Золоту медаль на Міжнародному конкурсі грамзапису в Братиславі за ініціативою ЮНЕСКО. [1]

  Зовнішні зображення
  На оперній сцені
  Квіти від прихильників
  В полоні романсу

Від 1984 солістка Національного будинку органної й камерної музики у місті Києві. у 1987 році отримала медаль ЮНЕСКО за видатні творчі заслуги.

23 травня 1993 виступала у Тернополі.

23 серпня 1995 року нагороджена відзнакою Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» V ступеня[2] — перший Указ про нагородження новою відзнакою.

21 серпня 2010 року Указом Президента України В. Ф. Януковича № 856/2010 за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку музичної культури, піднесення міжнародного престижу вітчизняного пісенного мистецтва, багаторічну творчу діяльність і високу виконавську майстерність Ользі Іванівні Басистюк-Гаптар — артистці-солістці-вокалістці, провідному майстру Національного будинку органної та камерної музики України, народній артистці України присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави[3].

Цікаві факти

ред.

Відому всім композицію у програмі "На добраніч, діти" колискова вечірня казка, УТ 1 виконує солістка Національного будинку органної та камерної музика, народна артистка України Ольга Іванівна Басистюк-Гаптар.[4]

Примітки

ред.
  1. Хмельницька обласна бібліотека для дітей ім. Т. Г. Шевченка. Басистюк Ольга Іванівна. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.
  2. Указ Президента України № 767/95 від 23 серпня 1995 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
  3. Указ Президента України № 856/2010 від 21 серпня 2010 року «Про присвоєння О.Басистюк-Гаптар звання Герой України». Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 3 жовтня 2016.
  4. Вечірня казка. YouTube. Суспільне Новини. 10 грудня 2014. Процитовано 27 січня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела

ред.

Література

ред.
  • Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.261

Посилання

ред.