Бартош Гловацький (бронепоїзд)
Бронепотяг № 53 «Бартош Гловацький» — польський бронепотяг періоду польсько-радянської війни та Другої світової війни. Під час вересневої кампанії він воював на лінії Колюшки — Скерневиці — Жирардув, потім брав участь в обороні Берестя з підрозділами 3-ї бронетанкової дивізії, потім воював під Ковелем та Львовом. 19 вересня під час оборони міста Львів він був розбитий німецькою артилерією.
| Бронепотяг № 55 «Бартош Гловацький» | |
|---|---|
 Бронепотяг № 55 «Бартош Гловацький». 1920 рік. | |
| Тип | бронепотяг |
| Походження |
 Польська Республіка |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1920—1939 |
| Оператори |
Польська Республіка |
| Війни |
Польсько-радянська війна Радянське вторгнення до Польщі Друга світова війна |
| Характеристики | |
|
| |
Бартош Гловацький (бронепоїзд) у Вікісховищі | |
Історія ред.
Брав участь у польсько-радянській війні. З 1928 року він був частиною 2-ї ескадри бронепотягів у Неполомицях. У вересні 1939 року він був озброєний однією 100-мм гаубицею, двома 75-мм гарматами та 19 важкими кулеметами[1]. Мобілізований наприкінці серпня 1939 року, він у ніч з 26 на 27 серпня покинув Неполомиці, а потім дислокувався у Тлущі під Варшавою[2].
Призначений на час війни як резерв головнокомандувача, 1 вересня 1939 року був призначений до Оперативної групи «Вишків», а потім з 3 вересня до армії «Прусси». 3 вересня поїзд прямував до Лодзя, потім до станції в Колюшках; там він разом із бронепотягом № 53 «Сміливим» простояв до 5 вересня. 5 вересня німецькі бомбардувальники знищили на цій станції склад «Сміливого»[3]. І з того часу бронепотяги їздили разом. Увечері польські підрозділи відступили з цього району фронту. Вранці 6 вересня бронепотяги також рушили до Скерневиці[4]. Пошкодження колії перешкодило розвідці на лінії Скерневиці — Лович, запланованій на 7 вересня[5].
8 вересня бронепотяги патрулювали ділянку Скерневиці — Жирардув, а після отримання наказу, направилися до Мінську-Мазовецького, минаючи Варшаву[5]. У Мінську було отримано наказ їхати до Седльці, куди бронепотяги прибули 10 вересня[5]. Через загрозу захоплення міста 10—11 вересня бронепотяги прибули 12 вересня на станцію Луків. Там було отримано нове розпорядження щодо висунення в сторону Межиріччя, а потім слідує наказ про зміну напрямку руху в бік Бреста-над-Бугом, куди бронепоїзд і прибув 14 вересня[6].
Того ж дня до міста підійшов німецький 19-й армійський корпус[6]. Щоб нейтралізувати маневр противника, Плісовський вислав в східному напрямку бронепотяг «Бартош Гловацький» під командуванням капітана Анджея Подгурського. У районі Жабинки, у 20 кілометрах на схід від Берестя, з бронепотяга вивантажили взвод танкеток, переобладнаних в бронедрезини, які вели розвідку в сторону мосту через річку Мухавець. Тут вони зіткнулися з розвідувальними бронеавтомобілями 3-ї танкової дивізії німців. В ході бою три польські машини були підпалені, а дві відступили. Подальше просування німців було тимчасово призупинено вогнем бронепотяга. Однак, побоюючись бути відрізаним від Берестя, капітан Підгурський вирішив повернутися в місто[7]. У другій половині дня німці захопили Центральний вокзал у Бресті, і поїздам було наказано відійти до Ковеля, куди вони прибули 15 вересня[7]. 16 вересня бронепотяги були відправлені до Луцька[8].
17 вересня надійшла інформація про вторгнення Червоної Армії, командири бронепотягів вирішили прорватися до Львова, куди 18 вересня дійшли, через Луцьк — Сенкевичівка — Стоянів[8]. 19 вересня бронепотяг підтримав захисників Львова, захистивши залишки підрозділів Південного фронту генерала Казімежа Соснковського, які прорвалися до міста[9]. Підтримуючи піхотний батальйон в районі Голоско та висоти 374, він зіткнувся з підрозділами 1-ї гірськострілецької дивізії; на бронепотяг натрапило кілька артилерійських та протитанкових батарей. Бронепотяг відійшов до станції Підзамче, але пошкодження були занадто серйозними, і до кінця боїв у Львові він не повернув своєї бойової цінності[10].
Командири ред.
- Поручник Станіслав Пігонь (серпень — жовтень 1920)
- Капітан Анджей Подгурський (1939)
Примітки ред.
- ↑ Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 35.
- ↑ Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 154.
- ↑ Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 155.
- ↑ Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 156.
- ↑ а б в Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 157.
- ↑ а б Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 160—161.
- ↑ а б Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 163.
- ↑ а б Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 164.
- ↑ Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 165.
- ↑ Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 166.