Барбух Петро Петрович
Петро́ Петро́вич Ба́рбух (12 липня 1983, Жеребилівка, Новоград-Волинський район, УРСР — 12 серпня 2014, Степанівка, Шахтарський район, Донецька область, Україна) — Старший солдат (посмертно) Збройних сил України, 30-та окрема механізована бригада.
| Барбух Петро Петрович | |||
|---|---|---|---|
 Старший солдат (посмертно) | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
12 липня 1983 Жеребилівка, Українська РСР | ||
| Смерть |
12 серпня 2014 (31 рік) Степанівка, Шахтарський район, Донецька область, Україна | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014 | ||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||
| Рід військ |
 Механізовані війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
З життєпису ред.
Народився 1983 року в селі Жеребилівка (Новоград-Волинський район, Житомирська область). Закінчив ЗОШ в селі Піщів Новоград-Волинського району. Пройшов строкову військову службу в лавах ЗСУ.
У березні 2014-го мобілізований до Збройних Сил України. Був навідником танка, членом екіпажу старшого лейтенанта Артема Абрамовича (командир танка) та сержанта Ярослава Антонюка (механік-водій).
Подвиг ред.
27 липня 2014 року підрозділ був переведений у район Савур-Могили. Розбивши проросійські сили в цьому районі, українські військовики утворили коридор — для виведення оточених на кордоні з РФ підрозділів. 5 серпня 3 БМП та 1 танк зайняли висоту поблизу сел. Никифорове, керував блокпостом старший лейтенант Артем Абрамович, ще за кілька кілометрів розміщено іще два блокпости.
12 серпня на блокпост Артема Абрамовича, в танковому екіпажі якого був Петро, відійшли 1 танк і 2 БМП з сусіднього блокпоста. Із штабом зв'язатися не вдалося. Після «наради лейтенантів» вирішили прориватися до своїх на Міусинськ, куди й прибули. Старший лейтенант, що керував у Міусинську, наказав повернутися на висоту та захищати тил бригади.
Після зайняття попередньої позиції побачили, як з півдня почався обстріл «Градами», проте ракети пролетіли далі. Почала стріляти ворожа артилерія. Запросивши в штабу артилерійську допомогу, почули відповідь: «Снарядів немає». Незабаром на блокпост вийшли 4 танки, перший з яких був Т-64 з білими смугами, як в українських, з другого напрямку наступала російська піхота. Після перших пострілів у одного танка заклинило гармату, на той час уже були підбиті 2 БМП. Абрамович наказав підлеглим відходити, а екіпаж танку Т-64 лишився прикривати відступ.
Український танк був знищений у бою. Біля його згорілого остову залишився підбитим російський танк Т-72 з 18-ї мотострілецької бригади.
Український екіпаж відтоді вважався зниклим безвісти. У бою загалом було знищено 2 російські танки Т-72, українські сили втратили Т-64 — Абрамович, Антонюк, Барбух, та БМП-2 — загинули прапорщик Дмитро Руденко та сержант Борис Луцько.
Група, яку прикривав екіпаж Абрамовича, дісталася до Міусинська. Більшість учасників бою залишилися живими та повернулися додому.
Родина та поховання ред.
Без Петра лишились батьки, дружина, неповнолітня донька Дарина.
Похований в селі Жеребилівка 5 березня 2015 року. Понад три роки тривали пошуки іншого члена екіпажу Ярослава Антонюка, коли було вичерпано всі можливості, наприкінці 2017 року було проведено ексгумацію могили Артема Абрамовича, і в ній за результатами експертиз виявлені рештки двох його побратимів — Антонюка і Барбуха. 5 липня 2018 року в с. Жеребилівка проведене перепоховання Петра Барбуха[1][2]. Артема Абрамовича перепоховали 10 жовтня 2017, Ярослава Антонюка — 13 січня 2018. Таким чином, через 3 роки і 11 місяців всі троє членів екіпажу знайшли спокій у рідній землі[3].
Нагороди та вшанування ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 27 червня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня[4].
- Орден «Народний Герой України» (посмертно) (15.7.2015).
- 28 травня 2015 року в селі Піщів на фасаді будівлі загальноосвітньої школи відкрито меморіальну дошку Петру Барбуху.
- Його портрет розмішений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 3, місце 34.
- Вщановується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5].
- Відзнака «За заслуги перед Новоград-Волинським районом» (грудень 2022)[6]
Примітки ред.
- ↑ У селі Житомирської області навколішки прощалися з військовим Петром Барбухом, який 3 роки тому згорів у танку з Абрамовичем. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
- ↑ У Новоград-Волинському районі перепоховали військового Петра Барбуха, який 3 роки тому згорів у танку: люди навколішки прощалися з Героєм. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
- ↑ Через 4 роки після загибелі у Житомирській області перепоховали військовослужбовця Петра Барбуха. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
- ↑ Указ Президента України від 13 серпня 2015 року № 473/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували полеглих Героїв, які боронили державу на Сході
- ↑ Ще 27 родин отримали відзнаки району
Джерела ред.
- Барбух Петро Петрович [Архівовано 11 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Барбух Петро Петрович [Архівовано 4 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
- Вічна пам'ять загиблому учаснику АТО [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Новоград-Волинська РДА.
- Танковий таран старшого лейтенанта Абрамовича [Архівовано 25 серпня 2017 у Wayback Machine.].
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |