Антонюк Ярослав Васильович

український військовик

Яросла́в Васи́льович Антоню́к (8 серпня 1974(19740808) — 12 серпня 2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Антонюк Ярослав Васильович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 8 серпня 1974(1974-08-08)
Бучачки, Снятинський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 12 серпня 2014(2014-08-12) (40 років)
Никифорове, Сніжнянська міська рада, Донецька область, Україна
Поховання Чижівка
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»

Життєпис ред.

Народився 1974 року в селі Бучачки Снятинського району (Івано-Франківська область). Одружився, проживав з родиною у селі Чижівка Новоград-Волинського району (Житомирська область).

Після початку збройного протистояння на сході України призваний на військову службу до 30-ї окремої механізованої бригади; сержант, механік-водій 1-го танкового взводу. Від весни 2014 року підрозділ розміщався на межі з анексованим Кримом, згодом переведений під Бердянськ.

27 липня підрозділ переведений у район Савур-Могили. Розбивши сили терористів, українські військовики утворили коридор — для виведення оточених на кордоні з РФ підрозділів. 5 серпня 3 БМП та 1 танк зайняли висоту поблизу Никифорового, керував блокпостом старший лейтенант Артем Абрамович, ще за кілька кілометрів розміщено іще два блокпости.

12 серпня на блокпост старшого лейтенант Абрамовича відійшли 1 танк і 2 БМП з сусіднього блокпоста. Із штабом зв'язатися не вдалося. Після «наради лейтенантів» вирішили прориватися до своїх на Міусинськ, куди й прибули. Старший лейтенант, що керував у Міусинську, наказав повернутися на висоту та захищати тил бригади.

Після зайняття попередньої позиції побачили, як з півдня почався обстріл «Градами», проте ракети пролетіли далі. Почала стріляти ворожа артилерія. Запросивши в штабу артилерійську допомогу, почули відповідь: «снарядів немає». Незабаром на блокпост вийшли 4 танки, перший з яких був Т-64 з білими смугами, як в українських, з другого напрямку наступала піхота терористів. Після перших пострілів у одного танка заклинило гармату, на той час уже були підбиті 2 БМП. Абрамович наказав підлеглим відходити, сам лишився прикривати відступ.

12 серпня 2014 року танк Т-64, екіпаж якого: старший лейтенант Артем Абрамович — командир танка, сержант Ярослав Антонюк — механік-водій, вступив у двобій з російським Т-72. У двобої танки таранили один одного. Український екіпаж відтоді вважався зниклим безвісти. У бою було знищено 2 танки Т-72, українські сили втратили Т-64 — Абрамович, Антонюк, Петро Барбух та БМП-2 — загинули прапорщик Дмитро Руденко та сержант Борис Луцько.

Пошуки Ярослава Антонюка тривали найдовше, влітку 2017 року було проведено повторну експертизу, виявилося, що Артем Абрамович був похований не сам — а з Ярославом Антонюком. У грудні 2017 року на підставі висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Ярослава Антонюка оголошено померлим.

12 січня 2018 року похований в селі Чижівка.

Без Ярослава лишилася дружина загиблого Ніна Петрівна Антонюк.

Нагороди та вшанування ред.

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» ІІІ ступеня (6.4.2018, посмертно)[1]
  • словацький художник Радо Явор під враженням від подробиць бою та героїзму екіпажу, у якому воював Ярослав Антонюк, написав картину та назвав її «Соняхи».
  • Народний Герой України (посмертно; 19 вересня 2015).
  • Його портрет розмішений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 3, місце 33.
  • Вщановується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2].

Примітки ред.

Джерела ред.