Барбара Мерц

американська письменниця детективного жанру, єгиптолог

Барбара Мерц (англ. Barbara Mertz, повне ім'я Барбара Луїза Мерц, відома під псевдонімами Елізабет Пітерс і Барбара Майклс) — американська письменниця, науковець, доктор філософії з єгиптології. Хоча вона найбільш відома своїми детективними романами, у 1960-х роках вона написала дві книги про Стародавній Єгипет («Єгиптологія: храми, гробниці та ієрогліфи», 1964 рік, і «Червона земля, чорна земля», 1966 рік), обидві залишаються друкованими досі.

Барбара Мерц
англ. Barbara Mertz
Ім'я при народженні англ. Barbara Louise Gross
Псевдонім Elizabeth Peters[1] і Barbara Michaels[1]
Народився 29 вересня 1927(1927-09-29)[2][3][…]
Кантон, Фултон, Іллінойс, США
Помер 8 серпня 2013(2013-08-08)[2][3][…] (85 років)
Фредерік, Мериленд, США
Країна  США
Діяльність письменниця, археолог, єгиптолог, письменниця-романістка
Alma mater Чиказький університет (1952) і Oak Park and River Forest High Schoold
Мова творів англійська[5]
Роки активності 19642013
Діти Elizabeth Mertzd
Нагороди
Сайт: barbaramertz.org

Вона найбільш відома як Елізабет Пітерс, авторка 38 кримінальних романів, у 19 з яких зображена її жорстка вікторіанська героїня Амелія Пібоді, чиї пригоди серед пірамід і мумій Єгипту в перші роки XX-го століття були феміністським дзеркальним відображенням Індіани Джонса. «Порівнюючи між Амелією Пібоді та Індіаною Джонсом це Амелія — дотепна й смілива», — написав одного разу в New York Times Пол Теру.

Вона була однією з найпопулярніших письменниць своєї епохи та панівних тоді жанрів. Її творчість охоплювала пригоди, романтику, історію, надприродні та позачасові теми, які стоять на шляху жінки під час місії, що вона здійснює. Мерц випускала книги з надзвичайною швидкістю, одного разу зауваживши, що втратила їх точний рахунок десь близько виходу своєї 50-ї книги.

Біографія ред.

Дівоче прізвище Барбара Луїза Гросс. Була дочкою друкаря і вчительки. Закінчила Чиказький університет зі ступенем бакалавра в 1947 році, магістра в 1950 році та доктора філософії з єгиптології в 1952 році. Не маючи змоги знайти роботу в академічних колах, вона отримала роботу секретарки, яку було легше отримати, якщо приховати, що вона мала ступінь доктора філософії.

У 1964 році стала письменницею. Була одружена з Річардом Мерцем 19 років (1950—1969), шлюб закінчився розлученням. У них було двоє дітей, Пітер і Елізабет Мерц (Elizabeth Mertz[en]). Між академічними творами Мерц та романами, підписаними Елізабет Пітерс, вона використала свій перший псевдонім Барбара Майклс, під яким писала несподівані, готичні, надприродні та романтичні таємниці (всього 29), налаштована заробляти на життя, щоб утримувати своїх дітей, після того, як вона та її чоловік розлучилися. Її оцей псевдонім був винайденням її тодішнього літературного агента. Вона часто пізніше зауважувала, що так хотіла бути опублікованою, що прийняла б і псевдонім «Джек Різник».

У 1966 році вона опублікувала свій перший готичний роман «Майстер Чорної вежи». Розлучення спонукало написати 16 романів упродовж наступних 10 років. Вона пожартувала про «неприємність» — включно з невдачами з бронюванням готелів та авіакомпаній через створену нею її тристоронню ідентичність. Але розділивши свої твори між псевдонімами, вона могла захистити себе від поблажливих критиків, для яких «плідний», зазначила вона, було «неприємним словом».

Більшість написана під псевдонімом Майклс, але вона починала писати як Елізабет Пітерс, псевдонім, узятий з імен її дочки та сина, і в 1975 році вона запустила серію з Амелією Пібоді (разом із чоловіком Амелії Редкліффом Емерсоном, а пізніше, їхнім сином Рамзесом) про її вигадану кар'єру в «Крокодилі на пісочній мілині». До 2010 року з'явилося ще 18 романів із Пібоді, в яких часто з'являлися улюблені нею і дуже смішні — образи Агати Крісті, Артура Конан Дойла та Генрі Райдера Гаґгарда. Пізніше Мерц зауважила, що Пібоді є схожа на нею саму. Вплітаючи цікавинки Стародавнього Єгипту, археологію та інші рідкі галузі у свою художню літературу, Мерц виробляла одну приємну для читачів пряжу за іншою. Як письменниця, вона пишалася тим, що запропонувала читачам класичний роман, навіть запевняючи їх, що Амелія Пібоді та Редкліфф Емерсон продовжуватимуть насолоджуватися плотськими насолодами «до 90 років».

Мерц брала діяльну участь в організації «Сестри в злочинності» та була одним із засновників щорічних конвенцій фанатів Malice Domestic, присвячених більш традиційному написанню кримінальних творів у стилі Дороті Л. Сейєрс (Dorothy L. Sayers[en]), Джозефіни Тей (Josephine Tey[en]) і Марджері Аллінґем. Її романи та оповідання здобули багато нагород у США, а в 1998 році вона була визнана Великим майстром (Grand Master) Товариством письменників детективного жанру Америки.

Вона часто говорила, що написання книг про Амелію Пібоді дозволило їй бути археологом, не встаючи з крісла. В оточенні кішок — а вони завжди фігурували в її книгах про Пібоді — вона жила у фермерському будинку в Меріленді, який дуже любила. Вона мала репутацію лояльної й великодушної людини відносно своїх колег-письменників і була відома своїм ентузіазмом до куріння сигарет і пиття чистого джину. Вона характеризувала свої книги як «трилери, багато з яких із надприродним елементом».

У неї 6 онуків.

Її художня література, як зазначила кореспондент Washington Post Сара Бут Конрой, була «літературним еквівалентом кількох джин-тоніков. Їх слід було брати в часи потурання собі, фізичного болю чи душевних страждань, тому що вони мають гарантію, що зло буде покаране, добро винагороджено, приємні повненькі жінки спокушатимуть блискучих чоловіків із надутими м'язами, і все буде бути правильним у світі».

Твори ред.

Романи з Амелією Пібоді ред.

Романи з Віккі Блісс ред.

  • The Camelot Caper / Her Cousin John (Камелот Капер / Її кузен Джон) (1969)
  • Borrower of the Night (Позичальник ночі) (1973)
  • Street of the Five Moons (Вулиця п'яти місяців) (1978)
  • Silhouette in Scarlet (Силует у пурпуровому) (1983)
  • Trojan Gold (Троянське золото) (1987)
  • Night Train to Memphis (Нічний потяг на Мемфіс) (1994)
  • The Laughter of Dead Kings (Сміх мертвих королів) (2008)

Романи з Жаклін Кірбі ред.

  • The Seventh Sinner (Сьомий грішник) (1972)
  • The Murders of Richard III (Вбивства Річарда III) (1974)
  • Die for Love (Померти заради кохання) (1984)
  • Naked Once More (Ще раз гола) (1989)

Несерійні романи ред.

  • The Jackal's Head (Голова шакала) (1968)
  • The Camelot Caper (Верблюд стрибає) (1969)
  • The Dead Sea Cipher (Шифр Мертвого моря) (1970)
  • The Night of Four Hundred Rabbits (Ніч чотирьох сотен кроликів) (1971);
  • Legend in Green Velvet (Легенда в зеленому оксамиті) (1976);
  • Devil-May-Care (Диявол відчайдушний) (1977);
  • Summer of the Dragon (Літо дракона) (1979);
  • The Love Talker (Балакун кохання) (1980);
  • The Copenhagen Connection (Копенгагенський зв'язок) (1982);

Романи, написані під псевдонімом Барбара Майклс ред.

  • The Master of Blacktower (Майстер Чорної башти) (1966);
  • Sons of the Wolf (Сини вовка) (1967);
  • Ammie, Come Home (Еммі, повертайся додому) (1968);
  • Prince of Darkness (Принц темряви) (1970);
  • The Dark on the Other Side (Темрява по той бік) (1970);
  • The Crying Child (Волаюча дитина) (1971);
  • Greygallows (Сірі шибениці) (1972);
  • Witch (Відьма) (1973);
  • House of Many Shadows (Будинок багатьох тіней) (1974);
  • The Sea King's Daughter (Донька морського короля) (1975);
  • Patriot's Dream (Мрія патріота) (1977);
  • Wings of the Falcon[en] (Крила сокола) (1977);
  • Wait for What Will Come (Чекайте те, що прийде) (1978);
  • The Walker in Shadows (Ходок у тіні) (1979)
  • The Wizard's Daughter (Дочка чаклуна) (1980)
  • Someone in the House (Хтось у домі) (1981)
  • Black Rainbow (Чорна веселка) (1982)
  • Here I Stay (Тут я залишаюся) (1983)
  • The Grey Beginning (Сірий початок) (1984)
  • Be Buried in the Rain (Бути похованим під дощем) (1985)
  • Search the Shadows (Пошук в облаках) (1987)
  • Smoke and Mirrors (Дим і дзеркала) (1989)
  • Into the Darkness (У темряві) (1990)
  • Vanish with the Rose (Зникни з трояндою)) (1992)
  • Houses of Stone (Будинки з каменю) (1993)
  • The Dancing Floor (Танцювальний поверх) (1997)
  • Other Worlds (Інші світи) (1999)

Примітки ред.

Джерела ред.

Посилання ред.