Баранов Сергій Андрійович (волейболіст)

волейболіст

Сергій Андрійович Баранов (рос. Сергей Андреевич Баранов; 10 серпня 1981, Горлівка, Донецька область) — російський волейболіст українського походження, діагональний нападник, заслужений майстер спорту.

Сергій Андрійович Баранов
Загальна інформація
Громадянство  Україна
 Росія
Народження 10 серпня 1981(1981-08-10) (42 роки)
Горлівка, Донецька обл., СРСР СРСР
Зріст 208 см
Вага 94 кг
Спорт
Країна Росія Росія
Вид спорту волейбол
Клуб Локомотив-Білогір'я (2000/01 — 2008/09)
Локомотив Новосибірськ (2009/10)
Кузбас (2010/11)
Локомотив Новосибірськ (2011/12)
Газпром-Югра (2013—2013/14)
Білогір'я (від 2015)
Команда Газпром-Югра (Сургут)
Участь і здобутки
Нагороди
медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Олімпійські ігри
Бронза Афіни 2004 волейбол

Життєпис ред.

Сергій Баранов прийшов у волейбол досить пізно — у 17 років, коли його зарахували на факультет фізичного виховання Чернігівського педагогічного інституту за спеціалізацією волейбол. Його першим тренером був Михайло Пєтухов. Через півроку, під час молодіжного чемпіонату України, що проходив у Харкові, молодого спортсмена помітили працівники «Білогір'я-Динамо»[ru]. Сергій переїхав до Білгорода і перевівся на факультет фізичної культури і спорту БєлДУ. До 2001 року Сергій виступав за «Білогір'я-Динамо», від 2002 року — за «Локомотив-Білогір'я»[ru], в сезоні-2006/07 був капітаном бєлгородської команди.

Восени 2002 року, після відходу з «Білогір'я» Олександра Клімкіна та Андрія Ткаченка, Сергій Баранов виявився єдиним діагональним бєлгородської команди і так швидко вписався в її основний склад, немов грав у ньому не один рік. Баранов зробив величезний внесок у досягнення «Локомотива-Білогір'я» в сезоні-2002/03[ru]: команда, видавши рекордну 31-матчеву переможну серію, вкотре стала чемпіоном Росії і вперше в російській історії здобула перемогу в Лізі чемпіонів. Фінальний матч головного єврокубка проти іменитої «Модени» став багато в чому символічним у кар'єрі Сергія: він за всіма показниками перевершив діагонального суперників і колишнього гравця «Білогір'я» Романа Яковлєва і тим самим загострив конкуренцію за місце у складі збірної Росії[ru], яку впродовж багатьох років було годі уявити без Яковлєва. Дебют Баранова в збірній відбувся 24 травня 2003 року в Кабімасі в матчі Світової ліги[ru] проти команди Венесуели.

Сергій Баранов був одним із ключових гравців збірної Росії у 2003—2005 роках, у 2006-му через  травму пропустив частину сезону, але все ж приєднався до команди під час групового турніру Світової ліги[en]. Загалом зіграв за збірну Росії в 62 офіційних матчах, набрав 350 очок[1].

Влітку 2007 року один із найталановитіших російських гравців переніс операцію на плечі, після якої пережив довгий відновлювальний період і в сезоні-2008/09 повернувся до складу «Локомотива-Білогір'я», склавши конкуренцію на позиції діагонального Ґундарсові Целітансу. У сезоні-2009/10 виступав за новосибірський «Локомотив»[ru], у наступному чемпіонаті — за кемеровський «Кузбас»[ru], потім знову за «Локомотив».

У жовтні 2012 року Сергій Баранов оголосив про завершення спортивної кар'єри через травму, проте через кілька місяців отримав пропозицію від президента клубу «Газпром-Югра» Рафаеля Хабібулліна повернутися в гру. Спортсмен пройшов курс реабілітації в Німеччині, а 2 квітня 2013 року в матчі 1/8 фіналу чемпіонату Росії[ru] вперше вийшов на майданчик у складі сургутської команди[2].

Після завершення сезону-2013/14 Сергій Баранов знову перервав кар'єру, протягом деякого часу тренувався з другою командою «Білогір'я»[3]. Восени 2015 року повернувся у великий волейбол в матчах «Білогір'я» на Кубку Перемоги.

Досягнення ред.

Зі збірною Росії ред.

У клубній кар'єрі ред.

Особисті ред.

Нагороди та звання ред.

Після перемоги «Локомотива-Білогір'я» в Лізі чемпіонів-2002/03 Сергій Баранов, який мав перший розряд, не встигнувши побувати майстром спорту, відразу став майстром спорту міжнародного класу. Наступного року, після бронзового успіху збірної на Олімпіаді в Афінах[ru] Сергію присвоїли звання заслуженого майстра спорту. Також його нагородили медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня[4].

Примітки ред.

  1. Волейбольный гид 2008-09 / Сост. В. Стецко, И. Трисвятский. — М., 2008. — С. 181.
  2. «Газпром» висік з «Іскри» полум'я (рос.). Офіційний сайт сайт ВК «Газпром-Югра». 3 квітня 2013. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 3 квітня 2013. 
  3. Призер ОІ-2004 Баранов тренується з другою командою ВК «Білогір'я» (рос.). «Р-Спорт». 17 жовтня 2014. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 11 жовтня 2015. 
  4. Указ Президента Російської Федерації від 4 листопада 2005 року № 1256 «Про нагородження державними нагородами Російської Федерації» [Архівовано 16 липня 2012 у Archive.is](рос.)

Джерела ред.