Бандрівський Карло
Д-р[1] Бандрівський Карло (також Карл, англ. Karlo Bandrivs'kyj) 1855 — 29 жовтня 1931 — український галицький правник, громадський діяч. Радник у Львові.[1] Товариш Івана Франка та опікун його родини. Швагер Соломії, зять о. Амвросія Крушельницьких (чоловік сестри Соломії Осипи)[2].
| Бандрівський Карло | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1855 |
| Помер | 29 жовтня 1931 |
| Поховання | Янівський цвинтар |
| Країна |
 Австро-Угорщина ЗУНР |
| Місце проживання | Львів |
| Діяльність | правник |
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
| Науковий ступінь | доктор юридичних наук[d] |
| Знання мов | українська, латина, німецька і польська |
| Діти | Бандрівська Одарка Карлівна |
Біографія ред.
Навчався в нормальній Головній міській школі отців василіян у Дрогобичі (з німецькою мовою викладання)[3]. Товаришував з Іваном Франком під час їхнього навчання у школі та гімназії в Дрогобичі і Львівському університеті.
Завдяки його допомозі Соломія Крушельницька стала власницею триповерхової кам'яниці по вулиці Крашевського, 23 (тепер Соломії Крушельницької), збудованої 1867 року за проектом місцевого архітектора Якуба Кроха. Був адміністратором будинку до 1931 р.
Призначений рішенням суду як давній колега родинним опікуном Франка та його дружини і дітей.[1] Як радник Бандрівський звернувся з проханням до Правління Гуманітарного товариства «Українська самаритянська поміч», яке опікувалося пораненими й хворими Українськими Січовими Стрільцями, прийняти хворого д-ра Франка до Стрілецького притулку на лікування.[1] Після смерті Івана Франка розпоряджався реалізацією заповіту Каменяра. Разом з Ольгою Роздольською купував труну для Івана Франка.[4] 1917 року, виконуючи останню волю письменника, передав його архів і бібліотеку до Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
Донька — Одарка, українська камерна співачка (сопрано), піаністка, педагог; фундатор Музею Соломії Крушельницької у Львові.
Син — Володимир, відповідальний за контакти з офіційними колами Німеччини організуваного Президентом ЗУНР Петрушевичем «Політичного Центру Західної України».
Похований на 15 полі Янівського цвинтаря у Львові.
Примітки ред.
- ↑ а б в г З ОСТАННІХ РОКІВ ЖИТТЯ ІВАНА ФРАНКА. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 22 червня 2015.
- ↑ Причинки до біографії Соломії Крушельницької-Річчіоні (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 листопада 2019. Процитовано 28 листопада 2019.
- ↑ Цілком невідоме…. lib.if.ua. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Франковими місцями Львова. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 22 червня 2015.
Посилання ред.
- Аліса Васільєва, Ольга Артеменко. Франко. Топоніміка / Ї [Архівовано 28 січня 2016 у Wayback Machine.]
- ЦІЛКОМ НЕВІДОМЕ… [Архівовано 23 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Горак Р. Опікун великого Каменяра [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Karlo Bandrivskyj [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |