Балка Калинова (притока Євсуга)

Балка Калинова (рос. б. Калиновая[1]; Б. Калинова[2]) — балка (річка) в Україні у Новоайдарському районі Луганської області. Ліва притока річки Євсуг (басейн Азовського моря).

Балка Калинова
Витік на південно-західній стороні від села Михайлюки
• координати 48°59′03″ пн. ш. 39°15′16″ сх. д. / 48.98417° пн. ш. 39.25444° сх. д. / 48.98417; 39.25444
Гирло Євсуг
• координати 48°59′23″ пн. ш. 39°09′58″ сх. д. / 48.98972° пн. ш. 39.16611° сх. д. / 48.98972; 39.16611
Басейн Азовського моря
Країни: Україна Україна
Луганська область
Довжина ~7,28 км

Опис ред.

Довжина балки приблизно 7,28 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 6,45  км, коефіцієнт звивистості річки — 1,13 [3]. Формується декількома балками та загатами[3][1][2].

Розташування ред.

Бере початок на південно-західній стороні від села Михайлюки. Тече переважно на північний захід і на південно-східній околиці села Олексіївка впадає у річку Євсуг, ліву притоку річки Сіверського Дінця.

Цікаві факти ред.

Примітки ред.

  1. а б в Генеральний штаб // Євсуг // Україна Луганська область // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  2. а б в Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXIV, лист: 17. Показаны территории: Харьковской губернии. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  3. а б https://www.google.com.ua/maps/@48.9919484,39.193912,13z?hl=uk. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.

Джерела ред.

  • Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 230