Балка Волошська
Балка Волошська, Волоська[1][2] — балка (річка) в Україні у Кальміуському районі Донецької області. Ліва притока річки Широкої (басейн Азовського моря)[3].
| Балка Волошська | |
|---|---|
| Витік | північно-західній околиці села Хрещатицьке |
| • координати | 47°15′05″ пн. ш. 37°54′59″ сх. д. / 47.25139° пн. ш. 37.91639° сх. д. |
| Гирло | Широка |
| • координати | 46°39′04″ пн. ш. 32°05′26″ сх. д. / 46.65111° пн. ш. 32.09056° сх. д. |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: |
 Україна |
| Регіон | Донецька область |
| Довжина | ~2,39 км |
Опис ред.
Довжина балки приблизно 2,39 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 2,27 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,05 [4].
Розташування ред.
Бере початок на північно-західній околиці села Хрещатицьке. Тече на південний захід і на північно-східній околиці села Куликове впадає у річку Широку.
Цікаві факти ред.
- Біля витоку балки на східній стороні на відстані приблизно 1,24 км пролягає автошлях Т 0519[4] (автомобільний шлях територіального значення у Донецькій області. Пролягає територією Донецького, Кальміуського та Маріупольського районів через Амвросіївку — Бойківське — Маріуполь. Загальна довжина — 121,6 км.).
- У XX столітті на балці існувало 2 водосховища[2].
Примітки ред.
- ↑ Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVIII, лист: 16. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Область Войска Донского. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 8 лютого 2021.
- ↑ а б Генеральний штаб // Маріуполь // Україна Донецька область // Система координат 1942 р.
- ↑ Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. — К.: Наукова думка, 1979. — С. 120
- ↑ а б https://www.google.com.ua/maps/@47.2396902,37.8831,14.5z?hl=uk
