Відкрити головне меню

Григорій Якович Бакланов
рос. Григорий Яковлевич Бакланов
G. Baklanow.jpg
Ім'я при народженні Григорій Якович Фрідман
Народився 11 вересня 1923(1923-09-11)
Вороніж
Помер 23 грудня 2009(2009-12-23) (86 років)
Москва
Поховання Троєкурівський цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Національність єврей
Діяльність прозаїк
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Мова творів російська
Роки активності 1951–2009
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Дружби народів
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Премії Державна премія СРСР — 1982 Державна премія Російської Федерації- 1998

Григорій Якович Бакланов у Вікісховищі?

Григо́рій Я́кович Бакла́нов, справжнє прізвище Фрідман (рос. Григорий Яковлевич Бакланов (Фридман); 11 вересня 1923, Вороніж — 23 грудня 2009, Москва) — російський радянський письменник.

Член Союзу письменників СРСР (1956).

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 11 вересня 1923 року в місті Воронежі в єврейській родині. Закінчив середню школу.

З початком німецько-радянської війни добровільно пішов на фронт, воював рядовим у гаубичному артилерійському полку на Північно-Західному фронті. Член ВКП(б) з 1942 року. У 1943 році закінчив 2-ге Ленінградське ордена Леніна Червонопрапорне артилерійське училище. З 1943 року — командир вогневого взводу 1232-го гарматного артилерійського полку 115-ї гарматної артилерійської бригади на Південно-Західному та 3-му Українському фронтах. У вересні 1943 року під Запоріжжям був тяжко поранений.[1]

Після війни вступив до Літературного інституту. Перше оповідання Г. Бакланова надруковане в журналі «Крестьянка» у 1951 році. В подальшому нариси і оповідання друкувались в газетах: «Правда», «Комсомольская правда», «Литературная газета»; журналах: «Октябрь», «Знамя», «Дружба народов», «Огонёк» та інших. У 1954 році вийшла друком перша повість Г. Бакланова «У Снігірях».

У 1956 році прийнятий у члени Спілки письменників СРСР. Успіх Бакланову принесли його повісті про війну: «Дев'ять днів (На південь від головного удару)» (1958), «П'ядь землі» (1959).

Також Бакланов написав роман «Липень 41 року» (1964), повісті «Мертві сорому не мають» (1961), «Навіки — дев'ятнадцятирічний» (1979). За сценаріями письменника знято вісім фільмів, зокрема «Був місяць травень» Марлена Хуцієва.

У 1986–1993 роках Бакланов був головним редактором журналу «Знамя», в якому під час перебудови публікувалися багато творів «повернутої літератури».

Голова комісії з літературної спадщини Каміла Ікрамова (з 1990 року), співголова фонду «Знамя» (з 1993). Академік Академії російського мистецтва (з 1995), член Ради з культури і мистецтва при Президенті РФ (1996–2001).

Нагороди і відзнакиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати