Відкрити головне меню

А вже літ більш двісті «Вже більше років двісті» — українська народна пісня про народну тугу за козацтвом і за правами України за часів існування Гетьманщини. Демонструє глибокий народний народний сум за булими вольностями, констатує невільне і скрутне положення українців в складі Російської імперії. Пісня складена в кінці 18 столітті. Правильне виконання цієї пісні передбачає гнівний і «не примиренний» голос. Традиційно виконується в три голоси. Пісня була записана Анатолієм Свидницьким в 1850х роках, ця пісня була популярною в 19 столітті на території всієї України і в Кубані. В 1901 році текст пісні опублікував Іван Франко[1]. В Російській імперії і СРСР ця пісня перебувала під суворою забороною цензури, виконання каралося. Тільки в кінці 1980х років із ослабленням цензури ця пісня почала виконуватися на концертах. З 1988 року ця пісня перебувала в постійному репертуарі чоловічого народного хору «Чумаки» під керівництвом В. Триліса (м. Київ). Саме виконуючи цю пісню хор «Чумаки» зайняв 1 місце серед чоловічих хорів на хоровому конкурсі ім. М. Леонтовича 1993 року[2]. Пісня має декілька варіантів виконання.

Текст пісніРедагувати

Наведено один із варіантів[3]

А вже літ більш двісті,
Як козак в неволі.
Понад Дніпром ходе,
Викликає долю:

- Гей, вийди, доле, із води,
  Визволь мене, козаченько, із біди.
- Не вийду, козаче,
  Не вийду, соколе.

Ой, рада б я вийти,
Так сама в неволі.
Гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі.
У тюрмі, в кайданах
За брата Богданом.

А його самого
Забрали в кайдани.
Гей, ти Богдане, Богдане,
Нерозумний гетьмане Богдане!
З нарізниць козацьких
Серпи й поробили.

Ще й гострі шаблюки
На ножі змінили.
Гей, ти, козаче, хапай ніж,
Де побачиш вороженька, там й ріж.

ПосиланняРедагувати

Виконання в сучасній обробціРедагувати