Аїра витончена
Аїра витончена[1][2] (Aira elegans) — вид рослин із родини злакових (Poaceae).
| Аїра витончена | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Аїра (Aira) |
| Вид: | A. elegans
|
| Біноміальна назва | |
| Aira elegans Willd. ex Roem. & Schult., 1817
| |
Біоморфологічна характеристика ред.
Ця однорічна рослина 10–40 см заввишки. Стебла прямовисні чи колінчасто висхідні, стрункі. Язичок листка 2–3 мм завдовжки, гострий. Листові пластинки ниткоподібні, плоскі чи згорнуті, 2–4 см × 0.5–1 мм, поверхня шершавенька, гола, верхівка тупа. Суцвіття — відкрита, нещільна, зворотно яйцювата волоть, завдовжки 4–9 см, завширшки 2–5 см. Колосочки поодинокі. Родючі колосочки на квітконіжках. Колосочки довгасті, стиснуті збоку, 1.5–2.5 мм завдовжки, розпадаються у зрілості, розчленовуючись під кожною родючою квіточкою. Колоскові луски схожі, блискучі, завдовжки 1.5–2.5 см, 1-кілеві, 1-жилкові, верхівки гострі. Родюча лема яйцювата, 1.5 мм завдовжки, без кіля; 5-жилкова, вершина зубчаста, 1-остюкова[3].
Середовище проживання ред.
Вид зростає в північно-західній Африці (Марокко, Алжир), Західній Азії (Кіпр, Туреччина, Ліван, Сирія, Ізраїль, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Іран), на півдні Європи (Іспанія (включно з Балеарськими островами), Франція (включно з Корсикою), Албанія, Болгарія, Греція (включно з Критом), Хорватія, Італія (включаючи Сардинію, Сицилію), Румунія, Сербія, Словенія, Австрія, Швейцарія, Чехія, Угорщина, Росія [Північний Кавказ], Словаччина, Україна [Крим])[3][4].
В Україні вид росте на кам'янистих схилах, лісових галявинах, серед чагарників — ПБК від мису Айя до гори Аюдаг рідко[2].
Примітки ред.
- ↑ Aira elegans // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 446.
- ↑ а б Utricularia juncea. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 17.02.2022. (англ.)
- ↑ Utricularia juncea. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17.02.2022. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |