Відкрити головне меню

Ахмат (тат. Əxmət, Әхмәт, آحمد; пом. 6 січня 1481 р.) — хан Великої Орди в період між 1465 і 1481 роками, син хана Кічі-Мухамеда. У 1465 році захопив владу в Орді, піднявши повстання проти свого брата Махмуда бін Кучука, який був його співправителем з 1459 року.

Ахмат-хан
Народився 15 століття
Золота Орда
Помер 6 січня 1481
Сіверський Донець
Діяльність кондотьєр
Посада Хан
Батько Кічі-Мухаммед
Діти Sayyid Ahmad II[d], Sheikh Ahmed[d] і Murtaza Khan[d]

Зміст

Війни з Великим князівством МосковськимРедагувати

У 1472 році Ахмат уклав союз з польським королем і великим князем литовським Казимиром IV спрямований проти Великого князівства Московського. У червні того ж року здійснив невдалий похід на Москву, в ході якого вдалось здобути і спустошити лише невелике містечко Алексин на березі Оки. У 1476 році, після захоплення Криму Ахмат направив посольство до Івана III, з вимогою відновлення сплати Москвою щорічної данини. Останній спочатку намагався вести з Ордою дружню політику, проте після завоювання Новгорода у 1479 році в Івана ІІІ з'явились сили на протистояння з Ахматом і він демонстративно відмовився підкорятися Орді, що зрештою призвело до початку військового протистояння між обома державами.

Стояння на УгріРедагувати

У 1480 році Ахмат організував військову кампанію проти Великого князівства Московського, яка, однак завершилась тим, що ординці змушені були відступити, не дійшовши до Москви 200 км. Татари й московити протягом тижня стояли на берегах Угри та перестрілювались. Раптово виникла паніка і обидві сторони вдались до втечі з поля бою. Після стояння на Угрі Московське князівство остаточно позбулась залежності від монгольських ханів, а Велика Орда втратила свій вплив. Останні сильні татарські улуси залишились в Казані, Астрахані та Криму.

ВбивствоРедагувати

Після невдачі у боротьбі з Москвою орди Ахмата відкочували в низов'я Сіверського Дінця на зимівлю. Восени 1480 - взимку 1481 року хан Тюменської Орди Ібак у спілці з ногайськими мурзами Мусою й Ямгурчі виступили проти Ахмата. Після того, як його улуси відійшли на зимівлю 15 тисяч вершників сибірських татар Ібака та ногаїв переправилися через Волгу й 6 січня 1481 р. розгромили ставку Ахмата та вбили хана. Після загибелі Ахмата Ібак пограбував його емірів: «… а Шибаны с Ногаи начаша Ахматову орду грабити меж Доном и Волгой, на Донцу и на Малом близ Азова; и стоял Царь Ивак 5 дней на Ахматове Орде и поиде прочь»[1][2].

ПриміткиРедагувати

  1. Карамзин Н.М. (1842). История государства Российского, Т. VI, прим.240. Санкт-Петербург. с. 438. 
  2. Ракушин А.И. Кочевые улусы Золотой Орды (по материалам курганных могильников Нижнего Поволжья XIII-XV вв.). 

ЛітератураРедагувати