Я́дерна батаре́я, також: атомна батарея, радіонуклідна батарея — назви, які використовуються для опису пристрою, який використовує енергію розпаду радіоактивного ізотопу для вироблення електроенергії. Працює за рахунок енергії розпаду радіоактивних елементів (наприклад, 90Sr, 137Cs, 238Pu, прометій-147) і принципово відрізняється від ядерного реактора тим, що використовується не ланцюгова реакція, а енергія природного (повільного) розпаду радіоактивних ізотопів.

Потужність — від часток вата до декількох сотень ват. Автономне джерело електроенергії тривалої дії, що не потребує обслуговування, для космічних апаратів, переносної апаратури, автономних пристроїв.

Батареї поділяють на два типи:

Практичного розповсюдження набули після появи ядерних реакторів, із відпрацьованого ядерного палива, з яких і видобувають необхідні радіоактивні ізотопи.

Переваги ред.

  • надзвичайно велика ємність (на одиницю ваги або обсягу) — у тисячі чи у сотні тисяч разів більша порівняно з хімічними елементами, як-от акумулятори, паливні елементи тощо
  • невеликі розміри
  • тривалий час роботи (від кількох місяців до десятків років)
  • не потребують обслуговування

Недоліки ред.

  • Нерегульованість (не можна призупинити чи прискорити виділення енергії, можна лише розсіяти непотрібну енергію).
  • Необхідність захисту від радіоактивного випромінювання.
  • Складність утилізації після завершення використання[2].

Застосування ред.

Застосовують здебільшого там, де потрібно забезпечити тривалу автономну роботу.

Основні галузі:

Використовувані ізотопи ред.

Див. також ред.

Примітки ред.