Відкрити головне меню
Бабки з астрагалу вівці
Давньоримська скульптура дівчини, що грає з астрагалами, 130–150 рр. до н. е.; Пергамський музей, Берлін

Гра з астрага́лами — гра, в якій використовували астрагали, таранну кістку суглоба задньої кінцівки парнокопитної тварини; найпоширеніша гра серед народів світу. Астрагали — попередники сучасних гральних кубиків.

Зміст

Легенди про походження ігриРедагувати

Гра була поширена у Стародавній Греції, про що свідчать численні літературні джерела й археологічні знахідки. Софокл приписував винахід гри з астрагалами Паламеду, в яку він навчив грати греків під час Троянської війни. Павсаній згадує про храм Фортуни, в якому Паламед і запропонував власну гру. Й Іліада, й Одіссея містять опис ігор, подібних за характером до бабок.

За іншою легендою, Зевс, щоб скрасити самотність Ганімеда на горі Іда, дав йому золоті фішки для ігор та Ероса у компаньйони. За твердженням Аполлонія, громовержець навіть сам брав участь в грі. Водночас Геродот і Платон приписували іноземне походження гри. Платон у «Федрі» винахідником гри називає єгипетського бога Тота. А Геродот розповідає про появу гри у лідійців під час голоду за царя Атіса, власне, як і всіх інших ігор, за винятком шахів.[1]

Опис ігор з астрагаламиРедагувати

 
Астрагали (середній ряд). Східна Україна, V-X ст. н. е.
 
Гра у кості. Картина Шардена, 1734
 
Даніел Гейнсій[en] Купідони грають у кості, 1615.

Астрагали оброблялись у різний спосіб: висвердлювали отвори, обважнювали свинцем, запилювали, фарбували, наносили знаки. З них робили амулети, застібки, кістки для ігор.[2][3][4]

Існувало кілька видів ігор:

  • Гра в кості — бабка випадала певною стороною, а гравці підраховували кількість очок.
  • Гра в бабки. Розкладені у певному порядку астрагали вибивали биткою. Кожна зі сторін мала назву і «ціну». Кістка з різних сторін мала певну форму, що дозволяло не наносити додатково маркування сторін.[5]
  • Гра з чотирма астрагалами. У Стародавній Греції та Римі використовували чотири астрагали. Різні комбінації мали власну назву. Найвдалішим вважався результат, коли всі бабки падали на різні сторони (грец. αφροδίτη, лат. iactus venerius). Найгіршим — коли всі бабки падали на вузьку рівну сторону (грец. κύων, лат. canis)[6]
  • Тропа (грец. τρόπα) — поширена в античному світі гра з п'ятьма астрагалами. Бабки підкидали і ловили тильним боком долоні. Варіант: астрагали кидали всередину намальованого кола або у вирите в землі заглиблення, та вибивали биткою.[3]
  • Ашик або асик — ігри з астрагалами у тюркських кочових народів.

На території України археологи знаходили астрагали, які клали в могили як супровідний інвентар. Гральні набори з кількох кісток виявляли також у культурному шарі давніх поселень і міст.[5]

Колекція гральних астрагалів зберігається у Національному музеї історії України.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Геродот. Історія. — Кн. I, 94
  2. Петерс Б. Г. Косторезное дело в античных государствах Северного Причерноморья / Б. Г. Петерс. — М., 1986. — С. 80.
  3. а б Блаватская Т. В. Игральные кости из Пантикапея / Т. В. Блаватская // Listy Filologocke. — VII (LXXXII). — 1959. — Eunomia III. — 2. — C. 70;
  4. Корзухина Г. Ф. Из истории игр на Руси / Г. Ф. Корзухина // СА. — М., 1963. — № 4. — С. 101.
  5. а б Стрельник М. О., Сорокіна С. А., Хомчик М. А. Ігри давнього населення України // Наукові записки. — Том 101: Теорія та історія культури.
  6. Велишский Ф. Ф. Быт греков и римлян / Ф. Ф. Велишский. — Прага, 1878. — С. 256–257.