Асен Траянов
Асен Василев Траянов (болг. Асен Василев Траянов; 7 серпня 1885, Сливен — 2 серпня 1940, Софія) — болгарський військовий інженер (майор болгарської армії) і венесуельський картограф. Вивчав маловідомі і малодосліджені гірські райони південно-східної Венесуели.
| Асен Траянов | |
|---|---|
| болг. Асен Василев Траянов | |
| Прізвисько | Траханес (ісп. Trajanes) |
| Народження |
1885 Сливен, Князівство Болгарія |
| Смерть |
2 серпня 1940 Софія, Третє Болгарське царство |
| Країна |
 Болгарія |
| Рід військ | інженерні війська |
| Освіта | Національний військовий університет Васила Левскі |
| Роки служби | 1906—1918 |
| Звання | майор |
| Формування |
1-ша саперна дружина 8-ма саперна дружина |
| Війни / битви |
Балканські війни Перша світова війна |
| По відставці | географ, картограф |
Біографія ред.
Народився 7 серпня 1885 у Сливені. Батьки — суддя й учителька[1], вихідці з Вардарської Македонії[2]. Брат — поет Теодор Траянов (1882—1945)[3]. Закінчив військове училище, 19 вересня 1906 отримав звання підпоручика. Починав службу в 1-й інженерно-саперній дружині[4], 22 вересня 1909 став поручиком. Як військовий інженер брав участь у бойових діях в Першій та Другій Балканських війнах у 1912—1913 роках, отримав звання капітана. З 1915 року на фронті Першої світової війни[3], служив у Варненському укріпленому районі у складї 8-ї саперної дружини.
16 вересня 1917 Траянов став майором, а через рік після закінчення війни — звільнений з армії у цьому чині. Пізніше емігрував у Венесуелу, змінивши прізвище на Траханес (ісп. Trajanes)[3], і пішов на службу місцевому уряду, де отримав розпорядження — укласти топографічну карту південного сходу країни[3]. Організував декілька експедицій у тропічні гори поблизу річки Оріноко й частково в Гвіанське нагір'я, дослідив столову гору Рорайма («диявольську гору»)[3].
1938 повернувся до Софії, залишивши у Венесуелі свою дружину і дочку Лідію[3]. Траянов планував організувати нову експедицію у Венесуелу, однак всьому завадив початок Другої світової війни. 2 серпня 1940 Траянов помер в Софії[3].
Примітки ред.
Джерела ред.
- Руменин, Румен (1996). Офицерският корпус в България 1878 – 1944 г. Т. 5 и 6. София: Издателство на Министерството на отбраната „Св. Георги Победоносец“.
- Албум-алманах «Македония». София, 1931. (2. фототип. изд., Фондация ВМРО, Варна-София, 2008, с. 855 ISBN 978-954-92064-1-8)
- Александрова, Мария. България и Венецуела — 30 години дипломатически отношения [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]. // Сдружението на испаноговорящите журналисти в България (www.hispanoperiodistas.com). 08.2004. Посетен на 25 март 2010.
- Попов, Георги. Във виенско кафене ли Теодор Траянов получи шахматна закалка?[недоступне посилання з лютого 2019] // Сега. 22.09.2006. Посетен на 25 март 2010.
- Манев, Владимир. Един българин из джунглата. София, Медицина и физкултура, 1977, 147 с.