Відкрити головне меню
Arshile Gorky, 1936

Аршиль Го́ркі (англ. Arshile Gorky, вірм. Արշիլ Գորկի, власне Востанік Манук Адоян, вірм. Ոստանիկ Սեդրակի Ադոյան, 1904, Хорком, Васпуракан, Західна Вірменія21 липня 1948, Шерман, Коннектикут, США) — американський художник вірменського походження, один із засновників «абстрактного сюрреалізму», який також малював у стилі абстрактного експресіонізму.

БіографіяРедагувати

Народився в селі Хорком, поблизу Вана, 15 квітня 1904 рр. Горкі залишив Ван в 1915 р., під час геноциду вірмен, і перейшов разом з матір'ю і 3 сестрами в контрольовані Росією території. У 1919 матір Горкі вмирає в Єревані з голоду, а Горкі виїжджає (1920) до Америки, до батька. У пошуках себе він міняє своє ім'я на «Аршиль Горкі», натякаючи на улюбленого письменника Максима Горького.

У 1922 Горкі вступає до Нової школи дизайну Бостона, спочатку малює під впливом імпресіоністів, пізніше — постімпрессіоністів (в цей час він живе в Нью-Йорку). У 1930 р. роботи учасників групи, куди входив також Горкі, були виставлені в Музеї Сучасного Мистецтва в Нью-Йорку. Перша персональна виставка Горкі відбулася в Галереї Меллона (Філадельфія) в 1931 році. У 1930-і Горкі тісно співпрацював із Стюартом Девісом, Віллемом де Кунінгом і Джоном Гремом. У 1944 р. він познайомився з Андре Бретоном і іншими відомими сюрреалістами.

Найвідоміші картини Горкі: «Портрет художника і його матері» (1926-36, розмитість ліній рук матері- одна з основних тем у фільмі «арарат» Атома Егояна), «Пейзаж в манері Сезанна» (1927), «Автопортрет» (1937), «Організація» (1933–1936), «Композиція» (1936–1939), «Сад в Сочі» (1943), «Лист артишока як сова», «Печінка як півнячий гребінь», «Як вишитий фартух моєї матері розгортається в моїй долі» (1944), «Вулиця доброї надії» (1945), «Агонія», «Рік за роком», «Змовини 2» (1947) і ін..

Також відомі його меланхолійні листи до сестри до Вірменії, де він міркує про трагічну долю Батьківщини, про смерть матері. Рік смерті Горкі був повний трагічних подій: згорає майстерня Горкі разом з роботами, у художника виявляється рак, він потрапляє в автокатастрофу і зламавши руку, позбавляється можливості малювати, а дружина покидає його, узявши з собою їх дитину. У віці 44 років Горкі наклав на себе руки через повішення.

Горкі вважається одним з впливових американських художників XX ст., його картини виставлені у всіх найбільших галереях США, а також в лондонському «Тейт».

Горкі згадується в романі «Синя борода» К. Воннегута як друг головного героя Рабо Карабекяна, теж художника-експресіоніста і вірменина за походженням. Про його життя — фільм «Арарат» А. Егояна, п'єса Чарлі Мії «Готель Касіопея».

ПосиланняРедагувати