Вікіпедія

Архбарит

Архбарит[5] — мінерал, арсенат міді і магнію з хімічною формулою Cu2Mg(AsO4)(OH)3. Назва походить від типової місцевості — копальні Архбар у провінції Уарзазат у Драа — Тафілалет, Марокко.[6]

Архбарит
Загальні відомості
Статус IMA перевизначений (Rd)[d][1]
IMA-номер IMA1981-044
Абревіатура Arh[2]
Nickel-Strunz 10 8.BE.25
Ідентифікація
Сингонія триклінна сингонія[3]
Інші характеристики
Названо на честь назва місцевості[d][4]
Типова місцевість Bou Azer districtd[4]
CMNS: Архбарит у Вікісховищі

Архбарит утворює лише мікроскопічно малі, від загострених до таблитчастих, кристали довжиною до 10 мкм і шириною до 2 мкм[7], які зазвичай об'єднані в сферолітичні (кулясті) або дископодібні мінеральні агрегати діаметром до 0,5 мм[7]. Напівпрозорі кристали мають темно-синій колір і скляний блиск на поверхні. На відміну від них, колір риси мінералу радше небесно-блакитний.

Архбарит утворюється в зоні окислення родовищ поліметалевих руд. До супутніх мінералів належать барит, брошантит, хризокола, доломіт, еритрин, гуанакоїт, гематит, йодаргірит, коніхальцит, льолінгіт, макгіннесит, олівеніт, фармаколіт і тальк.

Архбарит є одним з дуже рідкісних мінеральних утворень, існує лише кілька зразків, які були зібрані в трьох відомих (станом на 2023 рік) місцях[8]. Його типове місцезнаходження — копальня «Архбар» — єдине місцезнаходження в Марокко на сьогоднішній день.

В інших випадках архбарит був виявлений лише в околицях рудного родовища «Ель-Гуанако» («El Guanaco») поблизу села Санта-Каталіна в чилійському регіоні Антофагаста. Тут особливо відомі золотий рудник «Ель Гуанако», з якого походить матеріал, використаний для перевизначення мінералу, і який дав назву вперше виявленому там гуанакоїту, а також сусідній золотий рудник «Емма Луїза»[9].

Примітки

ред.
  1. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ mineralienatlas.de
  4. ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 34. — ISBN 978-966-360-463-3.
  6. ↑ Arhbarite [Архівовано 2019-04-06 у Wayback Machine.] on mindat.org
  7. ↑ а б W. Krause, H. J. Bernhardt, H. Effenberger, Uwe Kolitsch, C. Lengauer: Redefinition of arhbarite, Cu2Mg(AsO4)(OH)3. In: Mineralogical Magazine. Band 67, 2003, S. 1099—1107
  8. ↑ https://www.mindat.org/min-333.html#autoanchor19
  9. ↑ Список місцезнаходжень архбариту на Mineralienatlas (німецькою мовою) та на Mindat (англійською мовою).
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Архбарит


Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Архбарит&oldid=42817925