Артуро Чано
Артуро Чано (італ. Arturo Ciano, 21 січня 1874 року, Ліворно - 31 серпня 1943 року) - італійський адмірал та підприємець.
| Артуро Чано | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| італ. Arturo Ciano | ||||||||||
 | ||||||||||
| Народження |
21 січня 1874 Ліворно, Тоскана, Італія | |||||||||
| Смерть | 31 серпня 1943 (69 років) | |||||||||
| Країна |
_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія | |||||||||
| Звання | дивізійний адмірал | |||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Біографія ред.
Артуро Чано народився 21 січня 1874 року в Ліворно. У 1890 році вступив до Військово-морської академії, яку закінчив у 1893 році у званні гардемарина. Ніс службу у морській артилерійській школі, потім на торпедному крейсері «Тріполі», потім на бронепалубному крейсері «Догалі» і паровому фрегаті «Палестро».
З початком італійсько-турецької війни був командиром міноносця «Кліо» у званні старшого лейтенанта. Наступного року був призначений в Артилерійське управління в Ла-Спеції.
Після вступу Італії у Першу світову війну командував есмінцем «Дзеффіро» у званні капітана III рангу. 24 травня 1915 року, через 2 години після вступу Італії у війну, «Дзеффіро» пробрався в бухту Градо, де торпедами і артилерійським вогнем пошкодив декілька моторних човнів, портові споруди та казарми. За це Артуро Чано був нагороджений Срібною медаллю «За військову доблесть»[1].
Під час Першої світової війни разом з Габріеле д'Аннунціо, Луїджі Ріццо, а також братами Алессандро і Костанцо брав участь в атаках торпедних човнів MAS проти австро-угорських сил у Верхній Адріатиці. Дослужився до звання дивізійного адмірала резерву флоту.
Надалі був генеральним директором верфі «Odero-Terni-Orlando».
Артуро Чано був пов'язаний з фашистським рухом, він був цитований принаймні у 50 публікаціях[2].
Помер за нез'ясованих обставин. За свідченнями Фабріціо Чано, сина Галеаццо Чано помер від інфаркту під час подорожі у поїзді. Ходили чутки про самогубство[3].
Нагороди ред.
Кавалер Савойського військового ордену (1917)
Срібна медаль «За військову доблесть» (1916)- Срібна медаль «За військову доблесть» (1917)
Золотий хрест за військову вислугу
Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912
Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918
Медаль «В пам'ять об'єднання Італії»
Медаль Перемоги
Орден «За заслуги у праці» (1940)
Примітки ред.
- ↑ Cfr. in Ottorino Ottone Miozzi, Le medaglie d'argento al valor militare. vol. III, tomo I, dal 1793 al 1939. Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 2001, p.278.
- ↑ books.google.it.
- ↑ Nel suo libro di memorie Quando il nonno fece fucilare papà a p.123.