Арсенич-Баран Ганна Василівна

Ганна Василівна Арсенич-Баран (*26 червня 1970(19700626) в селі Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області) — українська письменниця, голова Чернігівської обласної організації НСПУ.

БіографіяРедагувати

Закінчила філологічний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника.

З 1998 року живе в Чернігові.

Нині є завідувачем кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського, кандидат філологічних наук, доцент.

Заступник голови (з 2011), голова (з 2016) Чернігівської обласної організації НСПУ[1].

З чоловіком — настоятелем П'ятницької церкви о. Мироном виховують сина Івана.[1]

ТворчістьРедагувати

Є автором:

  • поетичних збірок «Рушник на калині» (1997), «Музика черемхи» (1998), «Розквітлий глід» (2001), «Тремтять гіацинти» (2003), «Обнадію весною» (2005), "Чарує буйнава весна" (2018)
  • книжок прози «Під райськими яблучками» (2001), «У понеділок все буде по-іншому» (2003), «Як зійде місяць» (2005), «Солодкі слова» (2010), "Хіба буває багато любови?" (2019)
  • романів «Тиха вулиця вечірнього міста» (2005), "Радуйся, Невісто неневісная!" (2018), "Муська" (2018).
  • антології української християнської віршованої молитви "Молитва небо здіймає вгору" (2011)
  • понад сотні посібників з української мови й літератури
  • кількох словників.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Чернігівських письменників очолила Ганна Арсенич- Баран. Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина". 

ПосиланняРедагувати