Аргунська ущелина — одна з найдовших ущелин Кавказу, розміщується в Чечні. Пам'ятка природи та культури регіону, входить до складу Аргунського музею-заповідника[ru][1].

Аргунська ущелина

Долина річки Аргун

42°40′14″ пн. ш. 45°10′35″ сх. д. / 42.67083333002777579° пн. ш. 45.17638889002777347° сх. д. / 42.67083333002777579; 45.17638889002777347Координати: 42°40′14″ пн. ш. 45°10′35″ сх. д. / 42.67083333002777579° пн. ш. 45.17638889002777347° сх. д. / 42.67083333002777579; 45.17638889002777347
Країна  Росія
Регіон Чечня
Система Чорні Гориd
Тип каньйон і долина
Аргунська ущелина. Карта розташування: Росія
Аргунська ущелина
Аргунська ущелина
Аргунська ущелина (Росія)
Мапа

Географія ред.

Утворюється проривом річки Аргун через північний схил Головного Кавказького гірського хребта[2]. Простягається від Хевсуреті до Чорних Гір[ru] і виходить на Чеченську рівнину. Довжина ущелини — близько 120 км[3]. Висота гір — до 4 700 метрів[4].

Історія ред.

Через Аргунську та Дар'яльську ущелини здавна проходив шлях із Європи до Азії, з Росії до Закавказзя та Передньої Азії: до кінця XVIII століття по цьому шляху просувалися до Грузії російські посольські та торговельні місії. Через ущелину намагалися вдертися до Південного Кавказу орди кочівників та арабське військо у IX—X століттях[3].

Відігравала важливу роль в історії кавказьких війн[5]. Ущелина була неприступною аж до 16 січня 1848 року, коли російське військо, під командою генерала Євдокимова, заволодівши значними територіями Чечні, захопило частину ущелини. На остаточне підкорення пішло ще з рік часу, після чого російська влада міцно там закріпилася. Заволодіння ущелиною заклало підмурівок до захоплення резиденції Шаміля — Ведено[2].

Ущелина стала місцем бойових зіткнень, під час Другої російсько-чеченської війни. В березні 2000 року сили чеченської оборони, під керівництвом Руслана Гелаєва, що були заблоковані в ущелині, відбили село Комсомольське. Лише ціною значних втрат серед російських військових вдалося повернути контроль над селом[6]. Ці події відображені у фільмі Віталія Лукіна «Прорив» (2006)[7].

Примітки ред.

  1. Аргунское ущелье. Чечня. https://www.tourister.ru/ (російська) . Процитовано 8 липня 2022.
  2. а б Аргунское ущелье // Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. https://rus-brokgauz-efron.slovaronline.com/ (російська) . Процитовано 8 липня 2022.
  3. а б Аргунское ущелье. http://nohchalla.com (російська) . Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 8 липня 2022.
  4. Аргунское ущелье. https://radioiskatel.ru/ (російська) . Процитовано 8 липня 2022.
  5. Чантыаргун // Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. https://rus-brokgauz-efron.slovaronline.com/ (російська) . Процитовано 8 липня 2022.
  6. 20 лет спустя: главное о Второй чеченской войне. Кавказский узел (російська) . Процитовано 9 липня 2022.
  7. Завойовник- «визволитель»: образ воїна в сучасному російському кіно. http://archive-ktm.ukma.edu.ua/. Процитовано 9 липня 2022.