Лука (івр. לוקא‎, грец. Λουκᾶς) — євангеліст, апостол від семидесяти, супутник св. апостола Павла в його апостольських подорожах, автор третього Євангелія та Діянь святих апостолів. Лука походив із Антіохії в Сирії та ймовірно був лікарем (Кол. 4:14). Він описав життя і діяльність апостолів та детальніше події пов'язані з апостолом Павлом у книзі Діянь святих Апостолів. Декілька вісток про своє життя подає сам св. Лука в другій своїй книзі, що ввійшла до Святого Письма тобто в Діяннях Апостолів, а інші дані є з Передання.

Лука
Народивсяневідомо
Антіохія, Стародавній Рим
Помер84
Фіви[d], Беотійський союз
ПохованняГреція
У ликусвятий

Біографія

ред.

Походив з поганської сім'ї. Християнство прийняв правдоподібно в Антіохії і то від учнів Христа, які там, по смерті св. первомученика Стефана, голосили Євангеліє. Здається, що в Антиохії пізнав апостола Павла і став його товаришем у другій апостольській подорожі. Потім зустрічаємо його і в третій апостольській подорожі апостола Павла, а також у римській в'язниці Павла. Св. Лука залишився при св. апостолі Павлові, мабуть, аж до його смерті. Апостол Павло у своїх Посланнях часто згадує любого Луку, свого співпрацівника й лікаря.

Св. Лука мав освіту і своє Євангеліє написав добірною грецькою мовою. Із всіх євангелістів найліпше дотримується історичності в нашому розумінні. При цьому він не є істориком, але теологом Божого наміру спасти людей. Хоче вказати, як в історії Бог веде людину до спасіння через Ісуса Христа. Але й він не подає в Євангелії вичерпного життєпису Ісуса Христа. Дає лише вибрані події й проповіді, які проповідували апостоли і які могли б бути корисні читачеві первісної Церкви для глибшого пізнання Спасителя. Його Євангеліє-Благовість скероване до всіх народів. Бог хоче, щоб усі спаслися. Особливо до грішників, яким подає зворушливі проповіді Ісуса Христа чи події з його життя, як: про блудного сина, про грішницю яка розкаялася та ін. Це є Євангеліє спасіння і милосердя.

Подання подій про розкаяння грішниці, про митаря і фарисея, розбійника який розкаявся на хресті - показують Христове милосердя в повному світлі, хоч сам євангеліст Лука не бачив Ісуса Христа та не був свідком його діянь і науки, але опис його є цілком правдоподібний. Він зустрічався з особами, що були при Христі, і від них дістав багато докладних вісток. На основі того він пише розлого, оповідає про різні факти, що їх не подають інші євангелісти Матвій і Марко. Крім того, він слухав проповіді апостола Павла і це використав, а як історик поклався і на писані джерела тих «багатьох», що перед ним писали про ці події.

За тодішнім звичаєм книга була присвячена Теофілові, чи дійсному, чи вигаданому, але була писана не лише для Теофіла, але й для всіх християн, а особливо для тих, котрим голосив Благовість апостол Павло, а це були християни з поганів. Добу написання цього Євангелія біблісти визначають роком 70. Симеон Метафраст (X ст.) твердить, що св. Лука був і малярем та перший намалював ікону пресвятої Богородиці. По смерті апостола народів, Павла, св. Лука правдоподібно покинув Рим. Згідно з переданням старохристиянських письменників проповідував Євангеліє в Ахаї (Греція), згідно з іншими в Італії, Галлії або Далмації.

«Євангеліє від Луки» також написане для неюдеїв, тому у ньому пояснюються юдейські звичаї, наприклад, обрізання. Вважають, що Лука народився в Антіохії, а своє Євангеліє написав у Малій Азії. На відміну від інших, у цьому Євангелії відчувається рука досвідченого письменника. Імовірно, що воно писалося передусім для т. зв. «еллінізованого населення» Малої Азії (яке в основному було гальського походження), у ньому підкреслюється доброта Христа і вселенська місія християнства.

Мощі святого Луки

ред.

За переданням Лука помер у 84-річному віці в місті Теби в Беотії, там і був похований. У другій половині IV століття, як повідомляє святий Ієронім, його мощі перенесено до церкви 12 Апостолів у Константинополі. З XII століття його мощі знаходяться в Падуї, у церкві святої Юстини. У 1998 році вперше за 600 років було відкрито саркофаг у Падуї, та досліджено мощі за допомогою судової медицини. Встановлено, що череп, який знаходиться в Празі та частина мощей у Падуї належать до одного тіла. Внаслідок дослідження ДНК всі ознаки вказують на сирійське походження, чим підтверджено відповідний опис у Біблії. Вік мощей становить приблизно 1900 років[1].

Пам'ять про Євангеліста

ред.

Символом євангеліста Луки із пророцтв Єзекиїля є крилатий телець, що тримає Євангеліє.

Церква славить пам'ять св. євангеліста Луки як мученика дня 18 жовтня.

Храми

ред.

Патрон

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Генетичний аналіз двох зубів Луки [Архівовано 11 червня 2008 у Wayback Machine.] (англ.).

Посилання

ред.
  • Лука // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
  • Гріб Євангеліста Луки в Падуї [Архівовано 11 березня 2007 у Wayback Machine.]
  • Roberts, Alexander; Donaldson, James; Coxe, A. Cleveland, ред. (1886). Appendix to the Works of Hippolytus; containing Dubious and Spurious Pieces. The Ante-Nicene Fathers: Translations of the Writings of the Fathers Down to A. D. 325 (англ.). Т. V. translated by J. H. McMahon (вид. American reprint of the Edinburgh). Buffalo: Christian Literature Company. с. -256.
  1. datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.