Нунцій

Ну́нцій (від лат. nuntius «вісник») — постійний дипломатичний представник Папи Римського в державах, з якими Ватикан підтримує офіційні дипломатичні відносини; найвищий дипломатичний представник Святого престолу, що відповідає Надзвичайному і повноважному послу.

Архієп. Карл-Йозеф Раубер (Karl-Josef Rauber), чинний нунцій у Бельгії та Люксембурзі

У низці країн, зокрема у більшості європейських, католицьких (також у південноамериканських), від часу проведення Віденського мирного конгресу 1814–15 років нунцій є дуаєном (старійшиною) дипломатичного корпусу. Похідне від «нунцій» — «нунціатура», посольство Святого Престолу в певній державі.

Також існують ранги дипломатичних представників Святого Престолу — інтернунцій (або пронунцій), апостольський візітатор, апостольський делегат.

Інститут постійного представництва нунціїв склався з 1-ї половини XVI століття.

Див. також

• Апостольська нунціатура в Україні

Джерела та література

• Н.C. Рубльова. Нунцій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 496. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Література

• В. М. Матвієнко. Нунцій // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
• Баймуратов М. О., Кофман Б. Я. Нунцій // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Нунцій

Посилання

• Нунцій // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Нунцій // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.