Апельси́н (ест. Apelsin) — естонський естрадний музичний колектив. Створений у 1974 році, діє донині. Музиканти гурту відзначаються грою у різних стилях: джаз, кантрі, рок-н-рол, блюз та інших, а також використанням доволі нетрадиційних музичних інструментів.

ест. Apelsin
Гурт «Апельсин» на Пивному фестивалі. Лейсі, липень 2010 року.
Гурт «Апельсин» на Пивному фестивалі. Лейсі, липень 2010 року.
Основна інформація
Жанр Рок-н-рол
джаз
кантрі
Роки 1974 — досі
Країна СРСР СРСРЕстонія Естонія
Місто Таллінн
Мова естонська, російська
Лейбл фірма «Мелодія»
Склад Тину Ааре, Яан Ардер, Александер Віліпере, Антс Нуут, Арґо Тоомель, Аллан Якобі
Сайт гурту «Апельсин»

ІсторіяРедагувати

У 1974 році кілька ентузіастів сучасної музики вперше виступили на естонському телебаченні з гумористичною композицією, стилізованою під кантрі. Глядачам сподобався виступ, тож музиканти вирішили створити ансамбль. Згодом він дістав назву «Апельсин». Цю назву придумав лідер групи і її фактичний засновник Тину Ааре. Якось він, прогулюючись Таллінном у негоду, зауважив кіоск із апельсинами. На думку спало, що й музичному гурту треба дати таку саму назву, як у цих яскравих фруктів[1], які в той час бували у вільному продажу лише на свята.

1978 року «Апельсин» взяв участь у джазовому фестивалі в Тбілісі, наступного року був запрошений у телепрограми «Блакитний вогник» та «Навколо сміху». Гурт побував на гастролях у НДР і записувався на студії фірми «Мелодія».

У 1980-ті роки «Апельсин» переходить від створення музичних пародій у стилі «вестерн» (і донині групу впізнають по них) до написання власних речей. Гумор завжди був і є важливою складовою творчості цього колективу. Часто на концертах музиканти стоять мало не в стійці «струнко» з дуже серйозними обличчями. Попри мовний бар'єр (на перших порах усі тексти пісень були естонською), група завоювала популярність у всьому СРСР — завдяки іскристій, ексцентричній манері гри та співу й гумористичному характеру виконуваних композицій. Своєрідною візитівкою естонських музикантів стала жартівлива пісня «Мы оперу, мы оперу, мы очень любим оперу...». Гурт «Апельсин» стає частим гостем на телепрограмах «Блакитний вогник» і «Навколо сміху», випускає кілька пластинок на фірмі «Мелодія». Відомий естонський поет Отт Ардер, старший брат Яана Ардера — музиканта і співака гурту, став автором текстів до кількох пісень, написаних для «Апельсина».

Після розпаду СРСР гурт майже перестав гастролювати на пострадянському просторі. Періодично виступає з концертами і бере участь у фестивалях в Естонії та інших країнах Балтії.

СкладРедагувати

  • Тину Ааре (Tõnu Aare) — вокал, акустична і електрогітара, банджо, мандоліна, губна гармошка, бузуки
  • Яан Ардер (Jaan Arder) — вокал, акустична гітара, скрипка, мандоліна
  • Александер Віліпере (Aleksander Vilipere) — ударні, вокал
  • Антс Нуут (Ants Nuut) — тромбон, труба, вокал
  • Арґо Тоомель (Argo Toomel) — бас-гітара
  • Аллан Якобі (Allan Jakobi) — акордеон, клавішні

Колишні учасники гуртуРедагувати

  • Іво Вартс (Ivo Varts)
  • Тааґо Данієль (Taago Daniel)
  • Хіллар Кінґ (Hillar King)
  • Харрі Кирвітс (Harry Kõrvits)
  • Яан Кірсс (Jaan Kirss)
  • Ґуннар Кріік (Gunnar Kriik)
  • Мееліс Лайдо (Meelis Laido)
  • Борис Леппсоо (Boris Leppsoo)
  • Марек Ліллемяґі (Marek Lillemägi)
  • Іво Лінна (Ivo Linna)
  • Андрес Лойґом (Andres Loigom)
  • Маті Нууде (Mati Nuude)
  • Прііт Піхлап (Priit Pihlap)
  • Тармо Піхлап (Tarmo Pihlap)
  • Володимир Серіпов (Vladimir Seripov)
  • Велло Тоомеметс (Vello Toomemets)
  • Ігор Трунін (Igor Trunin)
  • Індрек Хіібус (Indrek Hiibus)
  • Март Юрісалу (Mart Jürisalu)
  • Велло Юртом (Vello Jurtom)

ДискографіяРедагувати

.

  • 1976 — Ансамбль «Апельсин» / фірма «Мелодія», С60 07809-10
  • 1981 — Ансамбль «Апельсин» / фірма «Мелодія», С60 15353/15978
  • 1988 — Ансамбль «Апельсин» / фірма «Мелодія», C60 26527 007
  • 1990 — Ансамбль «Апельсин» / фірма «Мелодія», С60 29169 009
  • 1994 — Apelsin XX
  • 1999 — Apelsini boogie
  • Apelsin No.1 — перевидання першого альбому
  • 2003 — Apelsin 30

Музика гурту в мультфільмахРедагувати

  • «Нехочуха»
  • «Замок лгунов»
  • «Великолепный Гоша»

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати