Квіткорогофіти
| Квіткорогофіти | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Phaeoceros laevis (L.) Prosk.
| ||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||
| ||||||||||
Класи і порядки
| ||||||||||
| Синоніми | ||||||||||
| Anthocerotae | ||||||||||
Посилання
| ||||||||||
|
Квіткорогофіти[2] — відділ мохоподібних. Іноді розглядається як клас відділу мохоподібних (Anthocerotopsida) (застаріла систематика).
Це сланеві рослини, які мають дихотомічно розгалужений і просто побудований пластинчастий талом у вигляді розетки діаметром 1-3 см. Клітини слані майже всі однакові, тобто не диференційовані на окремі тканини і органи. Вони містять здебільшого по одному пластинчатому хлоропласту з піреноїдом. Це ознака примітивної будови. Гаметофіт двостатевий, з антеридіями і архегоніями, зануреними в тіло талома. Ризоїди гладкостінні. Спорофіт представлений спорогоном, що складається з довгої стручкоподібної коробочки, яка розкривається згори донизу двома поздовжніми щілинами, і бульбоподібного присоска. Спорогон має довжину від кількох міліметрів до 13 см, зелений, з хлоропластами, здатний до самостійного живлення. В епідермісі спорогону є типові продихи з двома замикаючими клітинами. Над присоском міститься зона меристематичної тканини, клітини якої, постійно ділячись, зумовлюють інтеркалярний ріст спорогону в довжину. Всередині спорогону є довга неплідна колонка, оточена зверху та з боків спорогенною тканиною, з клітин якої утворюються спори зі спірально потовщеними одно- або багатоклітинними елатерами. Спори довший час залишаються в тетрадах. При проростанні спор утворюється коротка нитчаста протонема з однієї або трьох клітин.
Антоцеротоподібні — піонерні рослини при заселенні оголеного вологого ґрунту.
Філогенія ред.
Недавні дослідження молекулярних, ультраструктурних і морфологічні даних дали нову класифікацію антоцеротоподібних[3]:
Порядок Leiosporocerotales
Порядок Anthocerotales
Порядок Notothyladales
Порядок Phymatocerotales
Порядок Dendrocerotales
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| В даний час філогенія і склад Anthocerotophyta може переглядатись.[3][4] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки ред.
- ↑ Stotler, Raymond E.; Barbara J. Candall-Stotler (1977). A checklist of the liverworts and hornworts of North America. The Bryologist. American Bryological and Lichenological Society. 80 (3): 405—428. doi:10.2307/3242017. JSTOR 3242017.
- ↑ Бойко, М. Ф.; Бойко, Л. М. Українські назви надродових таксонів мохоподібних України // Чорноморський ботанічний журнал. — 2016. — Вип. 12. — № 2. — С. 156–166. — DOI:.
- ↑ а б Duff, R. Joel; Juan Carlos Villarreal, D. Christine Cargill, & Karen S. Renzaglia (2007). Progress and challenges toward a phylogeny and classification of the hornworts. The Bryologist. 110 (2): 214—243. doi:10.1639/0007-2745(2007)110[214:PACTDA]2.0.CO;2.
- ↑ Villareal, J. C.; Cargill, D. C.; Hagborg, A.; Söderström, L.; Renzaglia, K. S. A synthesis of hornwort diversity: Patterns, causes and future work (PDF). Phytotaxa. 9: 150—166. Архів оригіналу (pdf) за 27 липня 2019. Процитовано 5 жовтня 2013.
Джерела ред.
- Нечитайло В. А., Кучерява Л. Ф. Ботаніка. Вищі рослини. — Київ : Фітосоціоцентр, 2001. — С. 129–130. — 500 прим. — ISBN 966-7459-80-2.
- Зеров Д. К. Флора печіночних і сфагнових мохів України.- Київ: Наукова думка, 1964. — 355 с.
- Бойко М. Ф. Українські назви мохоподібних // Чорноморський ботанічний журнал, 2015, 11, № 2: 178—216.
- Boiko M. F. (2014). The second checklist of bryobionta of Ukraine. Чорноморський ботанічний журнал, (10,№. 4), 426—487.
|
Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |