Антоніо Паккіоні

Антоніо Паккіоні (Пахіоні) (італ. Pacchioni Antonio; 1665—1726) — італійський вчений і анатом, відомий своїми дослідженнями головного мозку і відкриттям в оболонках головного мозку грануляцій павутинної оболони (Названих по його імені пахіоновими грануляціями).[6] Його ім'ям також назвали вирізку мозочкового намету (Пахіонова вирізка).

Антоніо Паккіоні
Народився 1665[1][2][…] або 24 червня 1664(1664-06-24)[4]
Реджо-нель-Емілія, Емілія-Романья
Помер 5 листопада 1726(1726-11-05)[1][4][5]
Рим, Папська держава
Діяльність лікар, анатом
Членство Леопольдина, Аркадська академія, Accademia delle Scienze di Sienad і Academy of Sciences of the Institute of Bolognad
Ілюстрація до огляду Disquisitio anatomicae de durae meningis... опублікована в Acta Eruditorum в 1703 р.
Ілюстрація до огляду Dissertatio epistolaris de Glandulis... опублікована в Acta Eruditorum в 1706 р.

БіографіяРедагувати

Після початкової школи Антоніо почав навчатися медицині у Джованні Касачеллі і Просперо Марміролі, а також анатомії у відомого Антоніо Валлісніері.[7]

У 1688 році Паккіоні закінчив навчання в рідному місті і отримав ступінь доктора медицини.[6]

Потім він відправився в Рим, щоб отримати практику в області анатомії.

В 1690 Антоніо отримав посаду асистента в лікарні Консолазіоне. Завдяки хорошим відносинам з доктором Болоньеса, Антоніо поліпшив свою практику в області анатомії, застосовуючи в дослідженнях тварин і людей мікроскоп.

У 1693 році Антоніо отримав лист від Мальпігі з пропозицією продовжити свою практику лікаря в Тіволі. Антоніо прийняв пропозицію і покинув лікарню Консолазіоне. У Тіволі Антоніо залишався протягом шести років і проживав на Віллі д'Есте, яку йому надав герцог Модена Рінальдо.

У 1699 році Антоніо повернувся в Рим, а в 1705 році йому запропонували посаду головного лікаря в лікарні Святого Джованні в Латерано. Однак незабаром у Паккіоні почалися проблеми зі здоров'ям і він був змушений повернутися в лікарню Консолазіоне на менш значиму посаду.

Також за станом здоров'я Паккіоні був змушений відмовитися від більш високої посади в лікарні Святого Спирито, заснованої Джованні Марія Лансіні.

У 1716 році Паккіоні став членом Болонської академії наук.[7]

Останні роки і смертьРедагувати

В останні роки Антоніо сильно турбувала хвороба, яка викликала у нього постійні судоми і болі в шлунку. Хвороба прогресувала і привела до паралічу правої сторони тіла, через що Паккіоні був прикутий до ліжка в останній період свого життя.

5 листопада 1726 року Антоніо Паккіоні помер в Римі.

Перш ніж його поховали, хірург Феліпе Анджело зробив розтин, який показал поганий стан різних мозкових залоз.

Його останки були перевезені до церкви Ісуса, де пройшло поховання, відповідно до прохання в заповіті, яке він залишив. У Паккіоні був син Марчелло. Він був священиком і помер в 1766 році.[7]

Основні роботиРедагувати

  • «Анатомічне дослідження будови і функції твердої мозкової оболонки» (1700)
  • «Міркування про кулеподібні залози твердої мозкової оболонки людини» (1705), де він описав ямочки грануляцій на внутрішній пластинці кісток склепіння черепа (Пахіонові ямки) та арахноїдальні грануляції павутинної оболонки головного мозку, які беруть участь у циркуляції спинно-мозкової рідини (Пахіонові грануляції).

ПриміткиРедагувати

  1. а б Swartz A. Open Library — 2007.
  2. Bibliothèque interuniversitaire de Santé — 2011.
  3. Alvin
  4. а б autori vari Dizionario Biografico degli Italiani — 1960.
  5. Who Named It?
  6. а б Сини Чарльза Скрінбера (2008). Паккіоні, Антоніо. Энциклопедия. Com (it) (Повний словник наукової біографії). 
  7. а б в Маттео Аль Калак (2014). Антоніо Паккіоні. Treccani Італійська культура (it) (Біографічний словник італійців). 

ДжерелаРедагувати