Відкрити головне меню

Тверда мозкова оболона

Тверда мозкова оболона
Meninges-en.svg
Мозкові оболони
Sobo 1909 589.png
Тверда оболона виступає в порожнину черепа як серп мозку, намет мозочка та ін.
Латинська назва Dura mater
Попередник Нервовий гребінь

Commons-logo.svg Тверда мозкова оболона у Вікісховищі

Тверда́ мозкова́ оболо́на (лат. dura mater, рідше meninx fibrosa, pachymeninx) — зовнішня з трьох мозкових оболон, товста мембрана з щільної нерегулярної сполучної тканини, яка оточує головний і спинний мозок. Функціями є захист центральної нервової системи, утримання спинномозкової рідини. Розвивається з клітин нервового гребеня[1].

НазваРедагувати

Латинська назва dura mater буквально означає «груба, тверда мати». Вона являє собою кальку араб. أم الدماغ الصفيقة‎, умм аль-дімаг аль-сафіка — «товста мати мозку», «матриця мозку»[2][3]. Варіант pachymeninx має те ж саме значення[2], він походить від дав.-гр. παχύς («товстий») і μῆνιγξ («мембрана»).

БудоваРедагувати

Тверда оболона мозку складається з двох шарів, листків чи пластинок (lamellae). Зовнішній шар оболони (lamella durae matris externa) в її головній частині являє собою окістя внутрішньої поверхні черепних кісток і називається також ендокраніум. Внутрішній шар (lamella durae matris interna) називається менінгеальним шаром і є твердою оболоною sensu stricto. Частина твердої мозкової оболони, що покриває спинний мозок, відома як дуральний мішок чи текальний мішок (saccus duralis, saccus thecalis).

Синуси твердої оболониРедагувати

Синуси твердої мозкової оболони (sinus durae matris) — канали трикутної форми між її листками в місцях відходження відростків. Стінки синусів туго натягнуті, не мають клапанів, не спадаються, в тому числі і при розрізуванні. Синуси містять венозну кров, що відтікає з вен головного мозку, твердої оболони, очниці і черепних кісток. З синусів кров надходить до внутрішніх яремних вен.

Відростки твердої оболониРедагувати

Відростки твердої оболони (processus durae matris) — виступи твердої мозкової оболони в щілини головного мозку. Виділяють такі відростки:

Клінічне значенняРедагувати

У 2011 році стало відомо про існування сполучнотканинного мосту між великим заднім прямим м'язом голови і твердою оболоною головного мозку. З цим анатомічним зв'язком можуть бути пов'язані різноманітні клінічні прояви, такі як головні болі, невралгія трійчастого нерва та інші симптоми, які зачіпають тверду оболону[6]. Аналогічний зв'язок відмічений і в малого заднього прямого м'яза[7].

Твердооболонно-м'язові і твердооболонно-зв'язкові сполучення у ділянці верхнього шийного відділу хребта й потиличній ділянці можуть пояснити причини цервікогенних головних болів і обґрунтовувати ефективність мануальної терапії при їх лікуванні[8].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Gray's Anatomy. 2016. с. 287. ISBN 9780702052309. 
  2. а б medterms.com
  3. D. Harper — ety
  4. Vinas FC and Pilitsis J. 2004. «Penetrating Head Trauma.» Emedicine.com.
  5. Shepherd S. 2004. «Head Trauma.» Emedicine.com.
  6. Frank Scali; Eric S. Marsili; Matt E. Pontell (2011). Anatomical Connection Between the Rectus Capitis Posterior Major and the Dura Mater. Spine 36: E1612–E1614. PMID 21278628. doi:10.1097/brs.0b013e31821129df. 
  7. Hack, GD (Dec 1, 1995). Anatomic relation between the rectus capitis posterior minor muscle and the dura mater. Spine 20: 2484–6. PMID 8610241. doi:10.1097/00007632-199512000-00003. 
  8. Gary D. Hack; Peter Ratiu; John P. Kerr; Gwendolyn F. Dunn; Mi Young Toh. Visualization of the Muscle-Dural Bridge in the Visible Human Female Data Set. The Visible Human Project, National Library of Medicine. 

ПосиланняРедагувати