Тверда мозкова оболона

Тверда́ мозкова́ оболо́на (лат. dura mater, рідше meninx fibrosa, pachymeninx) — зовнішня з трьох мозкових оболон, товста мембрана з щільної нерегулярної сполучної тканини, яка оточує головний і спинний мозок. Функціями є захист центральної нервової системи, утримання спинномозкової рідини. Розвивається з клітин нервового гребеня[1].

Мозкові оболони
Тверда оболона виступає в порожнину черепа як серп мозку, намет мозочка та ін.
Деталі
ПопередникНервовий гребінь
Ідентифікатори
ЛатинаDura mater
MeSHD004388
TA98A14.1.01.101 і A14.1.01.002
TA25370
FMA9592
Анатомічна термінологія

Назва

ред.

Латинська назва dura mater буквально означає «груба, тверда мати». Вона являє собою кальку араб. أم الدماغ الصفيقة‎, умм аль-дімаг аль-сафіка — «товста мати мозку», «матриця мозку»[2][3]. Варіант pachymeninx має те ж саме значення[2], він походить від дав.-гр. παχύς («товстий») і μῆνιγξ («мембрана»).

Будова

ред.

Тверда оболона мозку складається з двох шарів, листків чи пластинок (lamellae). Зовнішній шар оболони (lamella durae matris externa) в її головній частині являє собою окістя внутрішньої поверхні черепних кісток і називається також ендокраніум. Внутрішній шар (lamella durae matris interna) називається менінгеальним шаром і є твердою оболоною sensu stricto. Частина твердої мозкової оболони, що покриває спинний мозок, відома як дуральний мішок чи текальний мішок (saccus duralis, saccus thecalis).

Синуси твердої оболони

ред.

Синуси твердої мозкової оболони (sinus durae matris) — канали трикутної форми між її листками в місцях відходження відростків. Стінки синусів туго натягнуті, не мають клапанів, не спадаються, в тому числі і при розрізанні. Синуси містять венозну кров, що відтікає з вен головного мозку, твердої оболони, очниці і черепних кісток. З синусів кров надходить до внутрішніх яремних вен.

Відростки твердої оболони

ред.

Відростки твердої оболони (processi durae matris) — виступи твердої мозкової оболони в щілини головного мозку. Виділяють такі відростки:

Клінічне значення

ред.

У 2011 році стало відомо про існування сполучнотканинного мосту між великим заднім прямим м'язом голови і твердою оболоною головного мозку. З цим анатомічним зв'язком можуть бути пов'язані різноманітні клінічні прояви, такі як головні болі, невралгія трійчастого нерва та інші симптоми, які зачіпають тверду оболону[7]. Аналогічний зв'язок відмічений і в малого заднього прямого м'яза[8].

Твердооболонно-м'язові і твердооболонно-зв'язкові сполучення у ділянці верхнього шийного відділу хребта й потиличній ділянці можуть пояснити причини цервікогенного болю голови і обґрунтовувати ефективність мануальної терапії при їх лікуванні[9].

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. Gray's Anatomy. 2016. с. 287. ISBN 9780702052309.
  2. а б medterms.com. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 12 серпня 2019. [Архівовано 2013-12-30 у Wayback Machine.]
  3. D. Harper — ety [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  4. Vinas FC and Pilitsis J. 2004. «Penetrating Head Trauma.» Emedicine.com.
  5. Vinas FC and Pilitsis J. 2004. «Penetrating Head Trauma.» [Архівовано 13 вересня 2005 у Wayback Machine.] Emedicine.com.
  6. Shepherd S. 2004. «Head Trauma.» [Архівовано 26 жовтня 2005 у Wayback Machine.] Emedicine.com.
  7. Frank Scali; Eric S. Marsili; Matt E. Pontell (2011). Anatomical Connection Between the Rectus Capitis Posterior Major and the Dura Mater. Spine. 36: E1612—E1614. doi:10.1097/brs.0b013e31821129df. PMID 21278628.
  8. Hack, GD (1 грудня 1995). Anatomic relation between the rectus capitis posterior minor muscle and the dura mater. Spine. 20: 2484–6. doi:10.1097/00007632-199512000-00003. PMID 8610241.
  9. Gary D. Hack; Peter Ratiu; John P. Kerr; Gwendolyn F. Dunn; Mi Young Toh. Visualization of the Muscle-Dural Bridge in the Visible Human Female Data Set. The Visible Human Project, National Library of Medicine. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 12 серпня 2019.

Посилання

ред.