Антоніо Берталі
Антоніо Берталі (італ. Antonio Bertali; березень 1605, Верона, республіка Венеція — 17 квітня 1669, Відень, ерцгерцогство Австрія) — італійський композитор і скрипаль, працював переважно у Відні.
| Антоніо Берталі | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | березень 1605[1] |
| Місце народження | Верона, Венето, Італія |
| Дата смерті | 17 квітня 1669[1][2][3] (64 роки) |
| Місце смерті | Відень, Габсбурзька монархія |
| Громадянство | Венеційська республіка |
| Професії | композитор |
| Вчителі | Стефано Бернардіd |
| Інструменти | скрипка |
| Жанри | опера |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Антоніо Берталі народився в березні 1605 року у Вероні, в республіці Венеція. Початкову музичну освіту здобув у Стефано Бернарді. Незабаром слава про нього, як про віртуозного виконавця музичних творів на скрипці, поширилася за межами рідного міста.
У 1623 році переїхав до Відня. З 1624 року служив придворним музикантом при дворі імператора Фердинанда II. 1 квітня 1637 року отримав місце скрипаля в придворній капелі у Відні, а в 1641 році був призначений віце-капельмейстером імператорської капели. 1 жовтня 1649 року отримав місце капельмейстера, змінивши на цій посаді Джованні Валентіні. Йому було призначено платню 1 200 флоринів.
Більшість творів Антоніо Берталі написав на замовлення імператорів та представників імператорської сім'ї. Серед них кантата «Царська дружина» (італ. Donna real), прем'єра якої відбулася у Відні, в придворному театрі 21 січня 1631 року в день одруження Фердинанда II й інфанти Марії Анни Іспанської, «Регенсбурзький меса» (лат. Missa Ratisbonensis) вперше прозвучала в Реґенсбурзі в 1636 році, «Реквієм Фердинанду II» (італ. Requiem pro Ferdinando II), опера («драматична історія», італ. favola dramatica), «Фетіда» (італ. Theti), поставлена на сцені Театро Дукале в Мантуї, під час карнавалу 1652 року з нагоди візиту ерцґерцоґа Фердинанда Карла Австрійського. У 1653 році імператор Фердинанд III, вирушив на імперський сейм у Реґенсбург зі свитою з 60 музикантів, замовивши Антоніо Берталі нову оперу. Прем'єра відбулася 20 лютого того ж року в Реґенсбурзі. Опера називалася «Обман любові» (італ. L'inganno d'amore). Найвідомішим твором Антоніо Берталі є «Чакона» (італ. Ciaconna). При дворі Габсбургів композитор користувався особливою підтримкою, що дозволило йому домінувати на сценах оперних театрів Відня аж до своєї смерти.
Антоніо Берталі помер 17 квітня 1669 року у Відні.
Творча спадщина ред.
Творча спадщина композитора складається з 9 опер, кількох ораторій, кантати, численних камерних та духовних творів[4]. Всього близько 600 творів. Його опери відрізняються від усталених в той час традицій італійської опери-серіа у Відні.
Близько половини його творів втрачено. Збереглися копії творів Антоніо Берталі, зроблені його сучасником, Павлом Йозефом Вейвановським, кілька десятків автографів автора зберігаються в Гофбібліотеці у Відні, бібліотеці Кремсмюнстерського абатства та архіві Кромєржижі. Найважливішим джерелом творів Антоніо Берталі є каталог у Відні (італ. Distinta Specificatione), в якому перераховані кілька придворних композиторів Габсбургів. У ньому вказано більш як 200 творів композитора.
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Werke von und über Antonio Bertali (нім.). Katalog der Deutschen Nationalbibliothek. Архів оригіналу за 7 березня 2016.
Посилання ред.
- Raoul Meloncelli. Bertali (Bartali, Berthali), Antonio. Treccani.it. Архів оригіналу за 25 січня 2020.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) (італ.) - Bertali, Antonio. Treccani.it. Архів оригіналу за 30 січня 2020.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) (італ.)