Анса́н (кор. 안산시, 安山市, Ansan-si) — місто в Південній Кореї, провінція Кьонгі. Розташоване південніше Сеула. З'єднане із Сеулом Четвертою лінією Сеульського метро.

Ансан
кор. 안산시, 安山市
Основні дані
37°19′25″ пн. ш. 126°49′19″ сх. д. / 37.32361111113877428° пн. ш. 126.82194444446778903° сх. д. / 37.32361111113877428; 126.82194444446778903Координати: 37°19′25″ пн. ш. 126°49′19″ сх. д. / 37.32361111113877428° пн. ш. 126.82194444446778903° сх. д. / 37.32361111113877428; 126.82194444446778903
Країна Південна Корея Південна Корея
Регіон Кьонгідо
Поділ
  • 2 гу
  • Засновано 940
    Статус міста 1986
    Площа 144,78 км²
    Населення 708 257 (2008)
    · густота 4892 осіб/км²
    Висота НРМ 139 ± 0 м
    Телефонний код ((+82)) 31
    Часовий пояс UTC+9 (Кьонгі)
    GeoNames 1846918
    OSM r2409159  ·R
    Поштові індекси 425020-426910
    Міська влада
    Мер міста Пак Чувон
    Вебсайт http://www.iansan.net/
    Мапа
    Мапа


    CMNS: Ансан у Вікісховищі

    Історія ред.

    Історія міста ред.

    Спочатку Ансан називався Чанхангу, проте ван держави Сілла Чіндук перейменував його в Чангу. Сучасну назву місто отримало в X столітті.

    Ансан відігравав важливу військову роль як корейський форпост на Жовтому морі. Тут розташовувалася могутня фортеця (форт Лотоса) для оборони приморських районів Кореї від ворогів. На 32 рік правління вана Коджона (династія Чосон) Ансан увійшов до складу повіту Сіхин.

    У 1976 році на місці Ансана був заснований промисловий район Панволь, який у 1986 році був перетворений в місто Ансан.[1]

    Колишні назви ред.

    Географія ред.

    Ансан розташований на березі Жовтого моря. Кілька невеликих островів Жовтого моря знаходяться під юрисдикцією міста. Найбільший і відомий з них — Тебудо. Площа міста — 144 км². На сході Ансан межує з містом Кунпхо, на півдні — з містами Хвасон та Ийван, на півночі — з містом Сіхин. На заході омивається Жовтим морем. Ландшафт переважно рівнинний, у північній і південній частині — горбистий. Кілька річок, включаючи Панвольчхон, Ансанчхон і Хваджончхон. Місцевість придатна для землеробства, у сільському господарстві переважає вирощування рису.[2]

    Адміністративний поділ ред.

    Ансан адміністративно ділиться на 2 ку (гу) і 25 тон (дон):[3]

    Округ Район Хангиль Площа, км² Населення, чол
    Саннокку (상록구) Ансандон 안산동 8,35 6 445
    Вольпхідон 월피동 5,89 41 377
    Ідон 이동 2,44 28 420
    Ільдон 일동 2,41 25 762
    Панвольдон 반월동 13,13 14 164
    Поно-ідон 본오2동 0,81 29 413
    Поно-ільдон 본오1동 6,52 35 029
    Поно-самдон 본오3동 1,06 25 127
    Пугоктон 부곡동 5,90 19 983
    Са-ідон 사2동 3,87 31 830
    Са-ільдон 사1동 4,68 32 496
    Са-самдон 사3동 0,62 20 323
    Сонпходон 성포동 1,71 32 524
    Танвонгу (단원구) Вадон 와동 3,23 42 118
    Вонгок-ідон 원곡2동 0,56 8 778
    Вонгок-ільдон 원곡1동 0,95 13 903
    Вонгок-пондон 원곡본동 8,05 19 305
    Коджан-ідон 고잔2동 1,85 26 364
    Коджан-ільдон 고잔1동 3,90 29 924
    Сонбу-ідон 선부2동 2,10 27 363
    Сонбу-ільдон 선부1동 0,86 23 328
    Сонбу-самдон 선부3동 5,78 39 836
    Тебудон 대부동 40,93 5 061
    Хосудон 호수동 44 592
    Чходжідон 초지동 19,50 11 490

    Економіка ред.

    Основа економіки — високотехнологічне виробництво. Тут розташовуються виробничі потужності декількох корейських чеболів. Починаючи з 1970-х років Ансан став розвиватися як промисловий центр. Було створено два великих промислових комплекси — промисловий комплекс Панволь і промисловий комплекс Сіхва. Загальна площа території Панволя — близько 15 млн м², загальна площа комплеса Сіхва — понад 4 млн м². У цих двох комплексах працює 106 тис. чоловік. Основні галузі: електроніка, машинобудування, текстильна промисловість, металургія.

    У 1997 році було прийнято рішення про відкриття в Ансані технопарку. Будівництво почалося на наступний рік і вже в 2003 році відбулося відкриття технопарку. У 2008 році тут вже розташовувалося понад 80 дослідницьких і наукових інститутів і лабораторій. Великі корейські виробники високотехнологічної продукції також мають тут свої дослідницькі центри.[4]

    Транспорт ред.

    Туризм і пам'ятки ред.

    Основні визначні пам'ятки:

    • Фортеця Пьольмаксон — зараз практично зруйнована. Довжина відновленої стіни становить 225 метрів.
    • Ботанічний сад, що включає 220 видів рослин.
    • Острів Тебудо — морський курорт, знаменитий своєю унікальною морською кухнею.
    • Буддійський храм Ссангеса — вперше згадується в хроніках, датованих 1689 роком. Деякі скульптури і архітектурні елементи храму в 2002 році були включені в список матеріальної спадщини провінції Кьонгідо.
    • Щорічний культурний фестиваль в Пьольмансоні — проходить щорічно в період з вересня по жовтень. У програмі виступи фольклорних колективів, театралізований парад, ярмарок.

    Вища освіта ред.

     
    Університет Ханян
    • Ансанський Коледж,
    • Ансанський Технологічний Коледж,
    • Сеульський Інститут Мистецтв,
    • Кампус Університету Ханян.

    Символи ред.

    Як й інші міста і повіти в країні, Ансан має ряд символів:[5]

    • Квітка: троянда — символізує мудрість і благородство.
    • Дерево: гінкго — символізує процвітання і згуртованість громадян.
    • Птах: голуб — символізує красу і чистоту міста.
    • Маскот: Techmy — символізує високі технології, що є пріоритетним напрямком розвитку міста.

    Міста-побратими ред.

    Галерея ред.

    Церкви ред.

    Уродженці ред.

    • Кан Силь Гі (* 1994) — південнокорейська співачка та акторка.

    Див. також ред.

    Примітки ред.

    1. Історія Ансана (англ.). Архів оригіналу за 9 лютого 2012. Процитовано 15 січня 2010.
    2. Географія Ансана (англ.). Архів [http: //ansan.iansan.net/english/index.asp оригіналу] за 9 лютого 2012. Процитовано 15 січня 2010.
    3. Адміністративний поділ Ансана (кор.). Архів оригіналу за 9 лютого 2012. Процитовано 13 січня 2010.
    4. Технопарк Кьонгідо (англ.). Архів [http: //www.gtp.or.kr/antp/eng/greetings.jsp? Menu = 1 & left = 1 оригіналу] за 9 лютого 2012. Процитовано 15 січня 2010.
    5. Символи Ансана (англ.). Архів оригіналу за 9 лютого 2012. Процитовано 15 січня 2010.
    6. К. Пуликовский посетит Южную Корею. Архів оригіналу за 9 лютого 2012. Процитовано 15 січня 2010.

    Посилання ред.