고구려(高句麗)
Когурьо
Пуйо 3by2white.svg
37 до н. е. – 668
Розташування Когурьо
Столиця Чжольбон
(37 до н. е.-3)

Куннесон
(3-427)

Пхеньян
(427—668)
Мови когурьоська (старокорейська)
Релігії Буддизм, конфуціанство, даосизм, шаманізм
Форма правління монархія
Ван
 - 37 до н. е. — 19 до н. е. Тонмьонсон
 - 391—413 Квангетхо
 - 413—491 Чансухо
 - 590—618 Йонянгхо
Історія
 - Заснування 37 до н. е.
 - Прийняття буддизму 372
 - Походи Квангетхо 391 - 413
 - когурьосько-суіські війни 598 - 614
 - когурьосько-танські війни 645 - 668
 - Падіння Пхеньяна 21 вересня 668
Населення
 -  3 500 000 (668) осіб
Попередник
Наступник
3by2white.svg Пуйо
Бохай 3by2white.svg
Сілла 3by2white.svg
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Когурьо
Історія Кореї
Korea unified vertical.svg
Доісторична Корея
Кочосон, Чінгук
Ранні корейські королівства
Пуйо, Окчо, Тон'є, Самхан, Конфедерація Кая
Три королівства
Когурьо, Пекче, Сілла
Об'єднане Сілла, Пархе
Пізні три королівства
Корьо: Кіданьські війни, Монгольські вторгнення
Чосон: Імджинська війна
Корейська імперія
Генерал-резиденти
Під контролем Японії:
Генерал-губернатори, Тимчасовий уряд Республіки Корея
Розділена Корея:
Корейська війна, Північна, Південна Корея
Хронологія, Військова історія, Список монархів

Портал «Корея»

Когурьо́ (кор. 고구려 gogulyeo; кит. 高句麗 gāojùlì; яп. こうくり, こま riukuri, koma; 37 до н. е. — 668) — назва корейського племені й однойменної держави часів трьох корейських королівств.

Плем'я когурьо до початку 1 століття до н. е. займало територію середньої течії річки Ялуцзян (кит. 鸭绿江; корейська назва — Амноккан, кор. 압록강), яка в наш час розділяє КНР і КНДР. Перший докладний опис міститься у китайських династичних хроніках «Саньґочжи» 3 століття. Племінне державне утворення Когурьо домоглося незалежності від Китаю у 37 до н. е.

Сучасна назва «Корея» походить від назви середньовічної держави Корьо, яка, у свою чергу, є скороченням від назви «Когурьо».

Столицею держави Когурьо було місто Хвандо, сучасний Цзіань у Північно-Східному Китаї, а з початку 5 століття — місто Пхеньян.

Найвищої могутності держава досягла наприкінці 4 століття, контролюючи велику територію на півночі Корейського півострова й більшу частину Маньчжурії. Посиленню Когурьо сприяла роздрібненість сусіднього Китаю, правителі якого були не в змозі відновити свій вплив у Кореї.

У 612 Когурьо відбило завойовницький похід китайської династії Суй, що призвело до її падіння. У 668 державу було розгромлено ордами китайської імперії Тан, яка виступила у союзі з корейською державою Сілла. Тан отримала володіння Когурьо на північ від річки Тендоган, а Сілла — південні території цього королівства.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати