Вікіпедія

Анрі Мешоннік

Анрі Мешоннік (фр. Henri Meschonnic, нар. 18 вересня 1932(19320918), Париж — пом. 8 квітня 2009, Вільжуїф, Валь-де-Марн) — французький поет, мовознавець, перекладач і теоретик перекладу, автор оригінальної теорії ритму.

Анрі Мешоннік
Народився18 вересня 1932(1932-09-18)[2][3][4]
XIV округ Парижа, Париж, Франція
Помер8 квітня 2009(2009-04-08)[1][2][…] (76 років)
Вільжуїф
ПохованняПер-Лашез і Grave of Blaigd
Країна Франція
Діяльністьмовознавець, поет, перекладач, викладач університету
Знання мовфранцузька[2][5]
ЗакладУніверситет Париж VIII
Нагороди

Біографія

ред.

Народився в єврейській родині Мешонжник, яка 1924 року емігрувала до Франції з Кишинева (тоді в румунській Бессарабії).[6] Викладав мовознавство та літературу в Ліллі (1963–1968), потім в університеті Париж-VIII (1969–1997). Знав півтора десятка мов — як давніх, так і нових.

Анрі Мешоннік був постійним дописувачем Forum des langues du monde. Він був головою Національного центру літератури, який у 1992 році став Національним центром книги[7].

Лауреат премії Макса-Жакоба у 1972 році та премії Малларме у 1986 році. У 2005 році він був нагороджений премією Жана-Арпа в галузі франкомовної літератури у Страсбурзі за весь свій творчий доробок[8], а також став лауреатом Міжнародної премії поезії Гільльвіка міста Сен-Мало у 2007 році[9] Він був членом Академії Малларме з 1987 року.

Його архіви були передані на зберігання до Інституту пам'яті сучасного видання (IMEC) у 2007 році.

Похований на кладовищі Пер-Лашез (відділ 74).

Праці

ред.

Автор праць з поетики, теорії мови, поетичної мови та перекладу, що ґрунтуються на факті та акті суб'єктивного усного висловлювання, організуючим початком якого виступає ритм. Розвивав ідеї Гумбольдта, Соссюра, Бенвеніста в полеміці зі структуралізмом, з усталеними академічними уявленнями про переклад.

Основна праця Мешонника як перекладача — переклад Біблії, над яким він працював протягом кількох десятиліть (полемізував про принципи біблійного перекладу з Юджином Найда). Перекладав не тільки на французьку (наприклад, поезію Езру Паунда), але і з французької (вірші Валері англійською). Окремі роботи Мешонника присвячені Ріваролю, Флоберу, Малларме, Аполлінеру, Інгеборг Бахман, Мішелю Дегі.

Його перекладацький принцип — перекладати не те, що слова говорять, а те, що вони роблять[10] .

Вибрані публікації

ред.

Вірші

ред.
  • Dédicaces proverbes (1972)
  • Dans nos recommencements (1976)
  • Légendaire chaque jour (1979)
  • Voyageurs de la voix (1985)
  • Nous le passage (1990)
  • Combien de noms (1999)
  • Maintenant (2000)
  • Je n'ai pas tout entendu (2000)
  • Puisque je suis ce buisson (2001)
  • Infiniment à venir (2004)
  • Tout entier visage (2005)
  • Et la terre coule (2006)
  • La vie je cours (2008)
  • Parole rencontre (2008)
  • De monde en monde (2009)

Есеї

ред.
  • Pour la poétique (1970)
  • Pour la poétique II, Epistémologie de l’écriture, Poétique de la traduction (1973)
  • Pour la poétique III, Une parole écriture (1973)
  • Le signe et le poème (1975)
  • Écrire Hugo, Pour la poétique IV (2 тт., 1977)
  • Poésie sans réponse, Pour la poétique V (1978)
  • Critique du rythme, Anthropologie historique du langage (1982)
  • Les états de la poétique (1985)
  • Modernité modernité (1988)
  • Le langage Heidegger (1990)
  • La rime et la vie (1990)
  • Des mots et des mondes: dictionnaires, encyclopédies, grammaires, nomenclatures (1991)
  • Politique du rythme, politique du sujet (1995)
  • De la langue française, essai sur une clarté obscure (1997)
  • Traité du rythme, des vers et des proses (1998)
  • Poétique du traduire (1999)
  • L'utopie du Juif (2001)
  • Célébration de la poésie (2001)
  • Hugo, la poésie contre le maintien de l'ordre (2002)
  • Spinoza poème de la pensée (2002)
  • Un coup de Bible dans la philosophie (2004)
  • Vivre poème (2005)
  • Le nom de notre ignorance, la dame d'Auxerre (2006)
  • Heidegger ou le national-essentialisme (2007)
  • Dans le bois de la langue (2008)

Визнання

ред.

Праці Мешонника перекладені рядом мов, включаючи корейську і японську. Він був президентом Національного Центру літератури (з 1993 — Національний Центр книги). Літературні премії Макса Жакоба (1972), Малларме (1986), Європейська премія Жана Арпа (2005, [1]), премія Натана Каца (2006), Міжнародна поетична премія Гільвіка (2007).

Біблійні тексти у його перекладі ставляться на сценах драматичних та музичних театрів; серед інших їх ставив Клод Режі.

Література

ред.
  • Bourassa L. Henri Meschonnic, Pour une poétique du rythme . Paris: Bertrand-Lacoste, 1997.
  • La Force du langage, Rythme, discours, traduction, Autour de l'œuvre d'Henri Meschonnic / Jean-Louis Chiss, Gérard Dessons (dir.). Paris: Honoré Champion, 2000
  • Avec Henri Meschonnic les gestes dans la voix /Pascal Michon (dir.). La Rochelle: Himeros/Rumeur des Ages, 2003
  • Henri Meschonnic, la pensée et le poème /Gérard Dessons, Serge Martin, Pascal Michon (dir.). Paris: In'Press, 2005

Примітки

ред.
  1. ↑ а б http://pierrejoris.com/blog/?p=1115
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
  5. ↑ CONOR.Sl
  6. ↑ Avec Henri Meschonnic. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 2 серпня 2010.
  7. ↑ Centre national du Livre
  8. ↑ http://www.prixeuropeendelitterature.eu/html/objectif.asp?id=3 Présentation du prix Jean-Arp de littérature francophone
  9. ↑ Voir le palmarès.
  10. ↑ Traduire ce que les mots ne disent pas, mais ce qu'ils font (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 26 травня 2014. Процитовано 25 травня 2014.

Посилання

ред.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анрі_Мешоннік&oldid=43227884