Анні Казнав

французький космічний геодезист і один з піонерів супутникової альтиметрії

Анні Казнав (фр. Anny Cazenave, фр. вимова: [ani kaznav] ( прослухати)) — французька космічна геодезистка, одна з піонерів супутникової альтиметрії. Працює у Національному центрі космічних досліджень Франції (CNES), була заступником директора Лабораторії досліджень космічної геофізики й океанографії (Laboratoire d'Etudes en Geophysique et Oceanographie Spatiale, LEGOS) в обсерваторії Міді-Піренеї в Тулузі з 1996 року. З 2013 року вона є директором наук про Землю в Міжнародному інституті космічних наук (ISSI) у Берні (Швейцарія).

Анні Казнав
фр. Anny Cazenave
Народилася 3 березня 1944(1944-03-03) (78 років)
Дравей, Ессонн
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Діяльність дослідниця, океанолог, геофізик, землемір, кліматолог
Alma mater Університет Тулуза 3 (1975)[1] і факультет природничих наук Паризького університетуd (1969)[2]
Галузь геофізика
Заклад Q3214437?, Національний центр космічних досліджень Франції і Тулузький університет
Членство Французька академія наук, Національна академія наук США[3], Європейська академія[4], Académie de l'air et de l'espaced, Bureau des longitudes, Американський геофізичний союз, Індійська національна академія наукd, Міжнародна група експертів з питань змін клімату, Лондонське королівське товариство[5] і МАС
Нагороди

Як одна з провідних учених спільних французько-американських місій супутникової альтиметрії TOPEX / Poseidon, Jason-1 та «Ocean Surface Topography Mission», вона сприяла глибшому розумінню підвищення рівня моря, спричиненого глобальним потеплінням. Казнав є членом Міжурядової групи експертів з питань змін клімату та була провідним автором розділів про рівні моря для їх четвертого та п'ятого звітів про оцінку впливу.

Ранні роки життя та освітаРедагувати

Казнав походить не з академічної родини[6]. Однак вона закінчила аспірантуру з фундаментальної астрономії (Париж, 1969), а також здобула ступінь доктора філософії з геофізики у Тулузькому університеті 1975 року[7].

ПрацяРедагувати

Від 1975 року до середини 90-х років Казнав досліджувала часові та просторові зміни гравітації. Вона використала дані супутникової альтиметрії SEASAT, ERS-1 та TOPEX / Poseidon для розробки гравітаційних моделей геодинамічних процесів глибоких океанів. Моделі були використані для вивчення океанічних тектонічних рис, таких як варіації висоти геоїда на глибоких океанічних жолобах і зонах розломів, охолодження і осідання літосфери, а також ізостатична компенсація ланцюгів підводних гір.[8]

Казнав спрямувала свою увагу на космічну океанографію в 1990-х роках. Використовуючи набори даних із місій супутникової альтиметрії TOPEX / Poseidon, Jason-1 та «Ocean Surface Topography Mission» місії Jason-2, вона звернулась до проблеми глобального підвищення рівня моря. Вона була однією з перших учених, яка використала дані супутникової альтиметрії для екстраполяції швидкості підняття рівня моря приблизно на 3 мм/рік. Вона розглянула проблему збалансування світового бюджету рівня моря, включивши в свій аналіз дані поля тяжіння, що залежать від часу, із супутникової системи GRACE. Вона також брала участь у вивченні наземних водойм з космосу.[8] Казнав зацікавлена у «вимірюванні часових змін гравітаційного поля Землі за допомогою космічної гравіметрії та в застосуванні до балансу маси льодовикових полів та змін загального запасу води на суші».[9]

Казнав є членом Міжурядової групи експертів з питань змін клімату та була провідним автором розділів про рівні моря у Четвертому звіті про оцінку МГЕЗК за 2007 рік та П'ятому звіті про оцінку за 2014 рік.[10] Казнав звернула увагу на вплив зміни клімату на підвищення рівня моря. Вона зазначила, що у надзвичайно рівнинних регіонах, таким як Бангладеш, підземним водам може загрожувати засолення морською водою.[11]

Казнав була обрана до Академії наук Франції 2004 року.[12] У 2012 році вона отримала медаль Вільяма Боуї. Вона є іноземним членом Національної академії наук США, Індійської національної академії наук та Королівської академії Бельгії.

Вибрані твориРедагувати

Казнав авторка понад 200 наукових статей для міжнародних рецензованих журналів.

  • A. Cazenave, K. Feigl, Formes et Mouvements de la Terre, Belin Editions, 1994.
  • A. Cazenave, D. Massonnet, La Terre vue de l'espace, Belin Editions, 2004.

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • Премія Дуасто-Блюте від Французької академії наук (1979)
  • Бронзова медаль Національного центру наукових досліджень (1980)
  • Кавалер національного ордена «За заслуги» (1981)
  • Премія Дуасто-Блюте від Французької академії наук (1990)
  • Премія Кодака-Пате Ландуччі від Французької академії наук (1996)
  • Член Американського геофізичного союзу (AGU) (1996)
  • Офіцер Національного ордена «За заслуги» (1997)
  • Медаль Венінга Мейнеса Європейського геофізичного товариства (1999)
  • Лицар Почесного легіону (2000)
  • Медаль і почесне членство імені Артура Холмса(2005)[13]
  • Командор Національного ордена «За заслуги» (2007)
  • Премія Менлі Бендалла, перша медаль Альберта Монако, Океанографічний інститут (2008)
  • Обраний іноземним членом Національної академії наук США (2008)
  • Офіцер Почесного легіону (2010)
  • Приз Еміля Жирардо, Військово-морська академія (2010)
  • Обрана до Індійської національної академії наук (2011)
  • Медаль Бові Американського геофізичного союзу (2012)
  • Великий офіцер Національного ордена «За заслуги» (2015)
  • Премія Жоржа Леметра, Університет Католицького університету в Лувені (2015)
  • Премія Фонду BBVA Frontiers of Knowledge (2018) спільно з Джонатаном М. Грегорі та Джоном А. Черчем
  • Премія Ветлесена обсерваторії Землі Ламонта-Доерті Колумбійського університету та Фонду Г. Унгера Ветлесена (2020)[14]

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.sudoc.fr/008654069
  2. http://www.sudoc.fr/103915338
  3. http://www.nasonline.org/member-directory/members/20007153.html
  4. https://www.ae-info.org/ae/User/Cazenave_Anny
  5. https://royalsociety.org/news/2021/05/new-fellows-announcement-2021/
  6. Aurélie Luneau, "From the blue of the sky blue oceans: the life of Anny Cazenave, " broadcast March of science on France Culture, November 26, 2015, 8 min 30s.
  7. CV of Anny Cazenave. French Academy of Sciences. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013. 
  8. а б Peltier, W. R. 2012 William Bowie Medal Winner Anny Cazenave. American Geophysical Union. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013. 
  9. Anny Cazenave - Research Interests. National Academy of Sciences. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 19 жовтня 2013. 
  10. In new report, climate experts to warn of sea peril. Business Standard. AFP. 25 вересня 2013. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 11 березня 2021. 
  11. Soucy, Louise-Maude Rioux (17 травня 2003). Un entretien avec Anny Cazenave - Variations climatiques extrêmes prévues. Le Devoir (French). Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 11 березня 2021. 
  12. French Science Academy Welcomes Leading Science Personality from CNES. CNES. 6 грудня 2004. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. 
  13. Arthur Holmes Medal & Honorary Membership 2005. European Geosciences Union. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013. 
  14. The Vtlesen Prize. Columbia University. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 30 серпня 2020. 

ПосиланняРедагувати