А́нзерський (рос. Анзерский) — другий за величиною острів в складі Соловецького архіпелагу площею 47 км², найвища точка острова і всього архіпелагу — гора Вербокольська (висота 86 м). Назва острова перекладається з вепського як «дуже витягнений острів». Від інших островів архіпелагу Анзерський відокремлений протокою Анзерська Салма, а від Онезького півострова протокою Східна Соловецька Салма.

Анзерський
рос. Анзерский
Golgofa Skete Solovki.jpg
Церква Розп'яття Господнього (Голгофо-Розп'ятський скит)
Географія
65°09′32″ пн. ш. 36°06′09″ сх. д. / 65.15889° пн. ш. 36.10250° сх. д. / 65.15889; 36.10250
Місцерозташування Біле море
Акваторія Біле море
Група островів Соловецькі острови і Історико-культурний комплекс Соловецьких Островівd
Площа 47  км² 
Найвища точка 86 м
Країна
Росія Росія
Регіон Приморський район
Адм. одиниця Архангельська область
Населення 16 осіб (2010)
Анзерський. Карта розташування: Росія
Анзерський
Анзерський
Анзерський (Росія)
Анзерський. Карта розташування: Архангельська область
Анзерський
Анзерський
Анзерський (Архангельська область)

CMNS: Анзерський у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

 
Анзерський скит (1917)

На острові було засновано перші скити Соловецького монастиря. В XVII столітті преподобний Елеазар Анзерський за благословінням соловецького ігумена Іринарха заснував тут Свято-Троїцький скит, а у XVIII столітті преподобний Іов Розп'ятський організував Голгофо-Розп'ятський скит на горі Голгофа (висота 64 м)[1].

В період Соловецького ГУЛАГу анзерські скити розділили долю інших закладів монастиря — на острові було організовано особливий відділ табору № 6. Після ліквідації табору діяльність Голгофо-Розп'ятського скиту була відновлена.

ГеографіяРедагувати

 
Свято-Троїцький скит на марці
 
Скит у серпні 2013 року
 
Єлиазарова пустош

Острів витягнутий із заходу на схід, західна частина має більшу ширину, аніж східна. Довжина острова 16 км, ширина на заході понад 5 км, на сході не перевищує 1,5 км. На північному заході виділяється вузький та довгий півострів, який закінчується мисом Троїцьким, він утворює вузьку Троїцьку губу; при вході до неї східною точкою є мис Вербокольський. Крайня південно-західна точка — мис Кеньга, крайня східна — мис Колгуєв, крайня південна — мис Капельський, який стоїть при вході до Капельської губи. На захід від Капельського мису знаходиться мис Плотище. В центральній частині північного берега в море вдається мис Кириллова. Південне узбережжя облямоване піщаними мілинами та кекурами, ще далі від берега знаходяться численні банки та стаміки — Перший та Другий Троїцький стамік та Анзерська банка на півночі, банки Колгуєвська Зовнішня та Колгуєвські Внутрішні на сході, Капельський стамік на південному сході.

Береги піщано-кам'янисті. Острів вкритий мішаними лісами з переважанням сосни, велика кількість озер, найбільшими з яких є Велике Єлізарове, Капорське, Кирилловське та Голгофське. У вершині Троїцької бухти розташований хутір Троїцький, єдине поселення на острові. На сході острова встановлено Анзерський маяк[2].

ФотогалереяРедагувати


ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати