Анзерський
А́нзерський (рос. Анзерский) — другий за величиною острів в складі Соловецького архіпелагу площею 47 км², найвища точка острова і всього архіпелагу — гора Вербокольська (висота 86 м). Назва острова перекладається з вепського як «дуже витягнений острів». Від інших островів архіпелагу Анзерський відокремлений протокою Анзерська Салма, а від Онезького півострова протокою Східна Соловецька Салма.
| Анзерський | |
|---|---|
| рос. Анзерский | |
 Церква Розп'яття Господнього (Голгофо-Розп'ятський скит) | |
| Географія | |
| 65°09′32″ пн. ш. 36°06′09″ сх. д. / 65.15889° пн. ш. 36.10250° сх. д. | |
| Місцерозташування | Біле море |
| Акваторія | Біле море |
| Група островів | Соловецькі острови і Історико-культурний комплекс Соловецьких Островівd |
| Площа | 47 км² |
| Найвища точка | 86 м |
| Країна | |
 Росія | |
| Регіон | Приморський район |
| Адм. одиниця | Архангельська область |
| Населення | 16 осіб (2010) |
  Анзерський Анзерський (Росія) | |
 Анзерський Анзерський (Архангельська область) | |
 | |
 Анзерський у Вікісховищі | |
Історія
ред.
На острові було засновано перші скити Соловецького монастиря. В XVII столітті преподобний Елеазар Анзерський за благословінням соловецького ігумена Іринарха заснував тут Свято-Троїцький скит, а у XVIII столітті преподобний Іов Розп'ятський організував Голгофо-Розп'ятський скит на горі Голгофа (висота 64 м)[1].
В період Соловецького ГУЛАГу анзерські скити розділили долю інших закладів монастиря — на острові було організовано особливий відділ табору № 6. Після ліквідації табору діяльність Голгофо-Розп'ятського скиту була відновлена.
Географія
ред.
Острів витягнутий із заходу на схід, західна частина має більшу ширину, аніж східна. Довжина острова 16 км, ширина на заході понад 5 км, на сході не перевищує 1,5 км. На північному заході виділяється вузький та довгий півострів, який закінчується мисом Троїцьким, він утворює вузьку Троїцьку губу; при вході до неї східною точкою є мис Вербокольський. Крайня південно-західна точка — мис Кеньга, крайня східна — мис Колгуєв, крайня південна — мис Капельський, який стоїть при вході до Капельської губи. На захід від Капельського мису знаходиться мис Плотище. В центральній частині північного берега в море вдається мис Кириллова. Південне узбережжя облямоване піщаними мілинами та кекурами, ще далі від берега знаходяться численні банки та стаміки — Перший та Другий Троїцький стамік та Анзерська банка на півночі, банки Колгуєвська Зовнішня та Колгуєвські Внутрішні на сході, Капельський стамік на південному сході.
Береги піщано-кам'янисті. Острів вкритий мішаними лісами з переважанням сосни, велика кількість озер, найбільшими з яких є Велике Єлізарове, Капорське, Кирилловське та Голгофське. У вершині Троїцької бухти розташований хутір Троїцький, єдине поселення на острові. На сході острова встановлено Анзерський маяк[2].
Фотогалерея
ред.
Примітки
ред.- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 жовтня 2011. Процитовано 18 лютого 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 18 лютого 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання
ред.- Лоція Білого моря. Навігаційний опис. Онезька затока [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Свято-Троїцький Анзерський скит [Архівовано 5 грудня 2012 у Wayback Machine.]
- Голгофо-Розп'ятський скит [Архівовано 25 січня 2009 у Wayback Machine.]
- Енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |